Гальванічні струми у ротовій порожнині, їх вивчення.

Гальванічні струми у ротовій порожнині, їх вивчення.

Застосування різних металів і сплавів для пломбування зубів і протезування створює умови для виникнення гальванічного елементу і може призвести до появи мікрострумів у ротовій порожнині. Слина є електролітом, а металеві частини — електродами. Унаслідок різниці потенціалів металів на їх поверхні виділяються іони й утворюються гальванічні струми силою від 0,5 до 75 мВ.
.
Гальванічні струми можуть виникнути не тільки за наявності протезів з різнорідних сплавів (золото — нержавіюча сталь; золото — амальгамові пломби і т.п.), але навіть тоді, коли протези виготовлені тільки з нержавіючої сталі, внаслідок складності її сплаву і неоднакової дози складових компонентів у різних серійних випусках. Тому між протезами в ротовій порожнині виникає різниця потенціалів й утворюються гальванічні струми. На силу струму впливають різні чинники: величина протеза, наявність спайок між його частинами, склад і структура нержавіючої сталі, механічна і термічна обробка протеза, якість його полірування і місце розміщення у роті.
До явища гальванізму відносять неприємні відчуття у ротовій порожнині — печію, металевий присмак, зміну смакових відчуттів, потемніння кольору золотого протеза та інше, а також гінгівіти і стоматити. За наявності в ротовій порожнині кількох металевих протезів рух іонів між ними може відбуватися у різних напрямках; в результаті виникають кільцеві чи вихрові струми з утворенням гальванічної системи, що зумовлює патологічні зміни в ротовій порожнині. Для визначення максимальної різниці потенціалів і вимірювання сили гальванічного струму в ротовій порожнині використовуються спеціальні прилади — гальванометри. Дані гальванометрії можуть бути використані під час вирішення питання щодо збереження або видалення (заміни) металевих протезів чи пломб.
Не слід допускати розміщення амальгамової пломби поряд із золотою коронкою, оскільки відбувається хімічне з"єднання ртуті із золотом і коронка втрачає свої позитивні властивості. У таких випадках протезування із золота проводиться лише після заміни амальгами іншими матеріалами (цементом чи пластмасою). Можна також замінити амальгамову пломбу металевою вкладкою.
Якщо гальванізм, тобто наявність струму між металевими протезами, призводить до появи неприємних суб"єктивних відчуттів у роті, а також до погіршення загального стану і самопочуття хворого, то такий симптомокомплекс слід трактувати як гальваноз. Таким чином, гальванізм є причиною гальванозу.
Для вивчення гальванічних струмів у ротовій порожнині проводяться: вимірювання величини потенціалів металевих включень; вимірювання сили струму між металевими зубними протезами; визначення рН слини; визначення якісного складу і кількісного вмісту мікроелементів слини як показника вираженості електрохімічних процесів.
Приладами, якими користуються для вимірювання різних параметрів гальванічного елементу ротової порожнини, є: лабораторний рН-метр — мілівольтметр рН-340 і мікроамперметр М-24, потенціометри типу ПП-63, УПІП-601.
За норму прийнято показники мікрострумів, що виникають між золотими мостоподібними протезами у практично здорових осіб: вони складають від 1 до З мкА (до 50 мВ). Електрохімічні процеси за даними спектрального аналізу свідчать про прямий зв"язок між зміною якісного складу і кількісного вмісту мікроелементів слини, таких, як залізо, мідь, марганець, хром, нікель тощо, і клінічною картиною. За наявності гальванозу рН зміщується у кислий бік незначно (рН 6,5-6,0).
Шкірні проби на нікель, хром, кобальт у разі гальванозу негативні. Показники клінічного аналізу крові звичайно без змін.
Визначення наявності мікроелементів у слині проводять методом спектрального аналізу. Використовують кварцовий спектрограф ІСП-28 з трьохлінзовою системою освітлення і трьохсходинковим послаблювачем. Спектрограф цього типу дозволяє отримати і реєструвати ультрафіолетову ділянку спектру від 200 до 800 нм. Для проведення спектрального аналізу необхідно також генератор дуги змінного струму ПС-39, що дозволяє отримати силу струму до 16 А; спектропроектор ПС-18, який застосовують для вивчення спектрограми із збільшенням у 20 разів; мікрофотометр МФ-2 для вимірювання оптичної густини спектральних ліній на фотопластинці; муфельна піч МП-8, яку використовують для озолення проб, з робочою температурою 900 °С; синтетичні еталони, за складом наближені до хімічного складу концентрату слини; вугільні електроди спектральної чистоти, фотопластинки спектральні — тип 1 з чутливістю 2,5—3,0 од. за Держстандартом.
Хід аналізу: слину (4 мл), зібрану натще, переносять у кварцеву чашку і випарюють з 20 мг спектрально чистого вугільного порошку в якості колектора. Потім сухий залишок озолюють у муфельній печі протягом 40 хв за температури 500 °С. Весь сухий залишок змішують з 1 мг спектрально чистого хлориду натрію і переносять у графітовий електрод для наступного спектрального аналізу.
Для визначення концентрації елементів у слині будують калібрувальну криву за результатами аналізу еталонів. За калібрувальними графіками в концентраті знаходять вміст мікроелементів.