І.М. Оксман доповнив метод Агапова тим, що запропонував оцінювати зуби, грунтуючись на таких ознаках, як площа їх жувальної або різальної поверхні, кількість жувальних горбків та коренів, товщина стінок комірок і місця розміщення їх у зубній дузі. Оксман запропонував також ураховувати зуби мудрості і їх стійкість у комірках та ступінь руйнування каріозним процесом. Так, зокрема, зуби з рухомістю другого ступеня отримують тільки половину оцінки, а зуби з рухомістю третього ступеня та зруйновані каріозним процесом, що не підлягають лікуванню, вважаються відсутніми. Автором запропоновано вести подвійне записування. Перше — для урахування загальної втрати жувальної ефективності та стану зубів, які залишилися, друге — для урахування кількості втрачених зубів на кожній щелепі (табл. 4).
.
У чисельнику пишеться цифра, що вказує на втрату жувальної ефективності на верхній щелепі, а в знаменнику — цифра, що вказує на втрату жувальної ефективності на нижній щелепі. Таке позначення функціональної цінності створює правильне уявлення щодо прогнозу та результату протезування. Вираховування жувальної ефективності за І.М. Оксманом порівняно з методом М.І. Агапова є більш ефективним та інформативним.
Таблиця 4.
Жувальні коефіцієнти за І.М. Оксманом
