Рентгенологічні методи дослідження.

Рентгенологічні методи дослідження.

Основною методикою рентгенологічного дослідження, що використовується у стоматологічній практиці, є рентгенографія. Рентгеноскопія застосовується значно рідше, в основному з метою визначення локалізації сторонніх тіл, іноді — у разі травматичних ушкоджень. Але і в цих випадках просвічування поєднується з попередньою чи наступною рентгенографією.
.
Анатомічні особливості щелепно-лицевої ділянки (будова щелеп, щільне розміщення зубів у вигнутих комірковому відростку чи частині, наявність багатокореневих зубів) обумовлюють вимоги до рентгенограм. Залежно від взаємовідношення між плівкою й об"єктом дослідження розрізняють внутріиіньоротові рентгенограми (плівка введена в ротову порожнину) і позаротові (плівка розміщується ззовні). Внутрішньоротові рентгенограми отримують на плівках, які спочатку загортають у чорний, а зверху — у восковий папір для запобігання впливу слини. Для позаротових рентгенограм використовують касети з підсилювальними екранами.»Застосування підсилювальних екранів дозволяє знизити експозицію, а отже, і променеве навантаження на пацієнта, але різкість і структурність зображення за рахунок флюоресціюючої дії екранів гірша, ніж на внутрішньоротових рентгенограмах. Найбільш чітко структуру зубів і прилеглих тканин видно на внутрішньоротових контактних рентгенограмах.
Методи рентгенологічного дослідження ділять на основні (внутрішня і позаротова рентгенографія) і додаткові (томографія, панорамна, томорентгенографія, телерентгенографія, електрорентгенографія, комп"ютерна томографія тощо). Рентгенографія дозволяє виявити наявність кист, гранульом і ретинованих зубів. Вона дає можливість діагностувати доброякісні та злоякісні пухлини, травматичні ушкодження зубів і щелеп, наявність сторонніх тіл у щелепно-лицевій ділянці (кулі, осколки снарядів, уламки ін"єкційної голки, пульпоекстрактора, кореневої голки, борів тощо).
За допомогою рентгенографії можна уточнити діагноз апікального чи крайового ураження пародонта, диференціювати хронічний періодонтит (фіброзний, гранулематозний, гранулювальний), виявити остеомієліт й інші порушення кісткової тканини, діагностувати пародонтит чи пародонтоз і його стадію залежно від ступеня резорбції стінок комірок зуба та коміркового відростка. Рентгенографія полегшує діагностику функціонального перевантаження окремих зубів у зв"язку з травматичною артикуляцією чи неправильною конструкцією зубних протезів. Рентгенографія дозволяє визначити важкість процесу в разі захворювань пародонта, ступінь і характер резорбції комірок (горизонтальна, вертикальна, лійкоподібна резорбція, наявність кісткових кишень), необхідність хірургічного чи ортопедичного лікування, конструкції ортопедичного апарата (знімний, незнімний) та опорних зубів.
Ангіографія — метод контрастного рентгенологічного дослідження судинної системи артерій (артеріографія) і вен (венографія).