Вирівнювання оклюзійної поверхні можливе шляхом:.

1) підвищення прикусу;.

2) вкорочення зубів, що висунулися;.

3)впливу на комірковий відросток чи частину ортодонтичною апаратурою;.

4) видалення зубів, що порушують оклюзійну поверхню;.

5) спеціальної підготовки коренів зубів.

Вирівнювання оклюзійної поверхні зубних рядів шляхом підвищення прикусу. Спосіб показаний у разі слабковираженого вертикального переміщення зубів. Щоб правильно визначити ступінь підвищення прикусу, недостатньо одного огляду зубних рядів, оскільки за умови зімкнутих зубів можна оцінити взаємовідношення тільки їх щічних горбків, оскільки не видно контактів піднебінних і язикових горбків. З цією метою необхідно зняти відбитки зі щелеп, відлити діагностичні моделі і загіпсувати їх в артикуляторі (оклюдаторі).

Спосіб підвищення прикусу вибирається у відповідності з клінічною картиною і не може бути стандартним. Знання деяких правил дозволяє уникнути помилок. Ці правила такі:.

1) підвищувати прикус слід не більше ніж на 2 мм (між фронтальними зубами). Значне підвищення допустиме тоді, коли переміщення зубів супроводжується значним зниженням прикусу. Незначне підвищення прикусу (в межах 2 мм) може бути одномоментним. Підвищення прикусу на більшу висоту слід проводити в два етапи, щоб уникнути небажаної реакції з боку суглоба і жувальних м"язів;.

2) підвищення прикусу не повинно порушувати множинних контактів зубів, що збереглися, у протилежному разі зуби, що утримують висоту прикусу (міжкоміркову), будуть у стані функціонального перевантаження;.

3) у разі підвищення прикусу на 2—3 зубах, які мають антагоністів, їх слід з"єднати спаяними разом коронками. Для запобігання функціональному перевантаженню зубів, що утримують висоту прикусу, знімні і незнімні протези бажано фіксувати одночасно.