У ділянці жувальних зубів валик формують паралельно камперівській (носовушній) лінії, а в ділянці фронтальних зубів — паралельно лінії зіниць. Уведений верхній прикусний валик підрізають так, щоб його край випинався з-під верхньої губи на 1—2 мм за умови напівзакритого рота. Цим самим визначають лінію для знаходження висоти різальних країв фронтальних зубів. Після визначення висоти прикусного валика у фронтальній ділянці необхідно привести його оклюзійну поверхню у відповідність до зіничної лінії. Для цього беруть дві лінійки, одну встановлюють на оклюзійній поверхні валика, другу — в проекції зіничної лінії. У разі досягнення паралельності лінійок вважають, що оклюзійна площина у фронтальній ділянці сформована правильно. Потім розпочинають побудову оклюзійної поверхні у бічній ділянці. Для цього використовують дві лінійки. Одну встановлюють на обличчі по камперівській лінії, іншу розміщують на валику. Валики підрізають доти, поки лінійки не стануть паралельними між собою.

Після закінчення роботи з верхнім прикусним валиком розпочинають припасовку нижнього. Необхідно зазначити, що з цього моменту всі маніпуляції щодо нарощування або зрізання проводяться тільки на нижньому валику. Припасовкою досягають щільного прилягання по всій оклюзійній поверхні верхнього та нижнього валиків у передньо-задньому та трансверзальному напрямках і розміщення їх щічних поверхонь в одній площині.

Для перевірки прилягання прикусних валиків у бічних відділах беруть холодний шпатель і вводять між прикусними валиками; якщо між ними є щільний контакт, то ввести шпатель без зусилля не вдається, а якщо між ними немає щільного контакту, шпатель вільно входить і валики розходяться. У такому разі необхідно або зрізати, або додати смужку воску на одному із валиків згідно з клінічною ситуацією.