— відновлювати анатомічну форму зубів та зубних рядів, їх топографо-анатомічні взаємовідношення.

Власне протяжність і вид шини залежать від ступеня збереження резервних сил зубів, уражених пародонтитом, та функціональних співвідношень зубів-антагоністів. Слід знати, що сума коефіцієнтів функціональної значимості зубів (згідно з пародонтограмою) з неураженим пародонтом, які включаються в шину, повинна в 1,5—2 рази перевищувати суму коефіцієнтів зубів з ураженим пародонтом та прирівнюватися до суми коефіцієнтів зубів-антагоністів, які беруть участь у відкушуванні чи розжовуванні їжі, з урахуванням максимального розміщення харчового комка між трьома-чотирма зубами.

У разі, коли вогнищевий пародонтит поширюється на всю функціональноорієнтовану групу зубів (фронтальну, бічну) і в цих зубів втрачений запас резервних сил пародонта, необхідно переходити на змішаний вид іммобілізації. Для групи жувальних зубів найдоцільнішою є парасагітальна іммобілізація; для групи фронтальних зубів —■ по дузі, з підключенням премолярів.

Показаннями до застосування парасагітальної стабілізації є випадки ураження пародонта дистально розміщених зубів як за умови інтактних зубних рядів, так і в разі дефектів у них.

У разі інтактних зубних рядів та вогнищевого пародонтиту II і III ступеня у групі фронтальних зубів ефективним способом, що зменшує їх рухомість, є штифти, які введені в кісткову тканину апікальної зони через канал цього зуба.

За допомогою ендодонто-ендоосальної імплантації є можливість укріпити зуби з рухомістю ТІ—III ступеня, які іншими способами зберегти не вдається. На відміну від інших видів стоматологічної імплантації ЕЕІ має перевагу, оскільки є "закритою" імплантацією, тобто імплантат не має з"єднання з ротовою порожниною.

Основним показанням до проведення ЕЕІ є наявність здорового пародонтального бар"єру (не менше 2-3 мм), що виключає поширення інфекції з ротової порожнини до введеного в кістку імплантата. Важливою передумовою для ЕЕІ є достатній шар кістки над верхівками коренів у фронтальних зубів, що необхідно для занурення ЕЕІ на оптимальну глибину. Місцеві та загальні протипоказання відповідають загальним положенням імплантації. Ретельне дотримання принципів відбору пацієнтів з урахуванням показань та протипоказань дозволяє добитися позитивних результатів ЕЕІ.

Важливе значення для лікування пародонтитів має збереження та використання коренів зубів, навіть якщо є ураження їх пародонта І та II ступеня. У низці клінічних ситуацій показано депульпування зубів та видалення коронкової частини, з тим щоб знизити деформацію тканин ураженого пародонта і збільшити терапевтичний ефект шинувальних протезів. У разі збереження і використання коренів зубів у процесі лікування пародонтитів завдання лікаря зводиться до вибору надкореневої частини протеза —штифтового зуба, кукси зі штифтом — за умови початкової стадії процесу; ковпачків, ковпачків з кнопковим фіксатором, ковпачків, об"єднаних штангою, — у разі І та II ступеня атрофії пародонта. Конструкції надкоронкової частини необхідно пов"язати з конструкцією постійної шинувальної системи.