Вивихи і підвивихи, їх види, прояви.

Вивихи і підвивихи, їх види, прояви.

Вивих — стійке зміщення суглобової головки за межі її фізіологічної рухомості, що спричиняє порушення функції суглоба. Повний вивих — повне порушення дотикання суглобових поверхонь. Суглобова головка розміщується на передній поверхні суглобового горбка.
У разі неповного вивиху (підвивих) зберігається частковий контакт суглобових поверхонь, але у невідповідних місцях (суглобова головка розміщується на верхівці чи дещо заходить за верхівку суглобового горбка). Вивихи бувають вроджені, травматичні, звичні, застарілі і патологічні.
Травматичні вивихи пов"язані з форсованим примусовим рухом у суглобі. Це відбувається у разі сильного крику, позіхання, блювання, надмірного відкривання рота під час стоматологічних та інших операцій у ротовій порожнині, зондування шлунка, нападів бронхіальної астми.
Зі врахуванням часу, що минув з моменту травми, вивихи ділять на гострі і застарілі.
Застарілий вивих — це вивих, багаторазове вправлення якого не дало позитивного результату.
Звичні вивихи — виникають на тлі ревматизму, епілепсії, подагри, в результаті травматичного вправлення чи недостатньої за термінами фіксації гострого вивиху. Вивих суглобової головки відбувається без видимого зовнішнього зусилля, під час звичайного жування у зв"язку з розтягненням зв"язкового апарату суглоба. Причиною хронічних вивихів є наслідки гострих і хронічних захворювань суглоба, деформівні артрози. Для звичних вивихів характерні надмірні екскурсії суглобових головок під час відкривання рота. У разі максимального відкривання рота відстань між центральними різцями сягає 6—8 см.