— часта зміна локалізації болю, "плинність" скарг;.
— власне розуміння причин і методів захворювання, заперечення позитивного результату від будь-якого лікування;.
— зосередження уваги на неприємних відчуттях: зуби, суглоби, лікар-стоматолог посідають у житті таких хворих особливе місце;.
— зв"язок скарг із життєвою ситуацією і біографією.
Діагноз підтверджується тим, що транквілізатори, антидепресанти, нейролептики сприяють зменшенню і зникненню неприємних відчуттів і болю у ділянці жувальних м"язів і суглобів.
Якщо лікар не звертає уваги на суб"єктивну оцінку хворим свого болю, не враховує зазначені критерії, то виникають діагностичні і лікувальні помилки.