Механізм переміщення зубів у разі часткової втрати їх за Годоном. Ураховуючи положення, що зубо-щелепна система є єдине ціле, Godon вважав, що стабільність цієї системи можлива лише за збереження неперервності зубних рядів. Кожен зуб має контакт з поряд розташованим, і під час навантаження зуба цей тиск передається ним по всьому зубному ряді. Взаємовідношення кожного зуба з антагоністом та поряд розташованими зубами в момент функціонального навантаження Godon представив у вигляді паралелограма сил. У разі втрати навіть одного зуба напрямок сил, що діють на зуби, які межують з дефектом, змінюється. У разі втрати антагоніста зуб не витримує навантаження, а дія сил від сусідніх зубів ніби стимулює рух за оклюзійну криву.

Відсутність безпосереднього навантаження та дія бічних сил активізують процес кісткотворення в періапікальній ділянці і зміну напрямку кісткових балок. Godon розробив теорію артикуляційної рівноваги і схему, що її пояснює. Він уперше визначив можливість перерозподілу сил жувального тиску по зубному ряді та кістковій тканині і наблизився до розуміння закономірностей біомеханіки пародонта.

Процеси перебудови кісткової тканини перебігають повільно, оскільки в ній під час жування зберігаються загал ьнофункціональні пружні деформації та розвиваються адаптаційні механізми, спрямовані на збереження функцій пародонта. У патогенезі феномену Попова—Годона важливу роль відіграє відкладання зубного каменю, оскільки процес самоочищення зуба ускладнений через відсутність руху харчового комка. Відкладання зубного каменю загострює процес резорбції тканин маргінального пародонту. На жаль, теорія Годона не пояснює різноманітних переміщень у разі дефектів зубних рядів, а лише передньо-задні та вертикальні, не враховуючи при цьому рухи зубів у язиковому напрямку.

Підґрунтям двох основних видів деформації є єдиний процес перебудови кістки як результат втрати звичайного для неї функціонального навантаження. Функціональне навантаження є важливим фізіологічним подразником, що підтримує нормальний мінеральний обмін та гістологічну структуру кісткової тканини.

У разі тривалої зниженої функції зубів перебудова кісткової тканини призводить до переваги атрофічних процесів у недонавантаженому ланцюгу. Початковий період пристосування характеризується активізацією процесу кісткотворення, особливо в апікальній ділянці зубів, виключених з функції, та зуба, зміщеного внаслідок цього за оклюзійну площину. У пізній період спостерігається перевага атрофічного процесу, що клінічно проявляється оголенням шийки та кореня зміщеного зуба, хоча початок атрофії у вигляді резорбції гребенів стінок комірок гістологічно визначається ще за умови деформації першої форми. Іншими словами, перша форма феномену з часом поступово переходить у другу, а, відповідно, клінічні форми деформації (зубокоміркове подовження, "вакантна гіпертрофія") є стадіями пристосувальної перебудови кісткової тканини у відповідь на зміни функціонального навантаження.

Механізм виникнення зубокоміркового подовження за Д.А. Калвелісом полягає у наступному. Рівновага зуба забезпечується, з одного боку, завдяки зв"язковому апарату, а з другого — жувальному тиску. Зуб при цьому знаходиться у рівновазі або спокої згідно з законами механіки взаємоврівноважених сил. Ці дві рівні та протилежно спрямовані сили прикладені до одного й того ж тіла. Якщо одна з цих сил виключається, діє тільки інша сила, і зуб змінює своє положення. Виключення жувального тиску є тим чинником, у результаті якого зуб висувається з комірки внаслідок невирівняної напруги у прилеглих тканинах.