Лікування прикусу, що знижується, у стадії розвитку з локалізацією патологічного процесу в зубних рядах.

Лікування прикусу, що знижується, у стадії розвитку з локалізацією патологічного процесу в зубних рядах.

Основний напрямок у лікуванні — відновлення порушень функції зубо-щелепної системи шляхом нормалізації висоти прикусу, забезпечення оклюзійною контакту всіх зубів та вирівнювання оклюзійної поверхні, а також досягнення найвищого естетичного ефекту.
У разі патологічної стертості зубів від 1/3 до 2/3 і, особливо, понад 2/3 висоти коронки, а також генералізованої та обмеженої стертості з гіпертрофією коміркового відростка чи частини лікування здійснюється у два етапи.
На першому, підготовчому, етапі проводять відновлення нормальної оклюзійної висоти та положення нижньої щелепи на пластмасовій капі з одночасною перебудовою міостатичних рефлексів. За умови вогнищевої форми патологічної стертості капу накладають на окремі групи зубів, зумовлюючи перебудову коміркового відростка чи частини, з метою утворення проміжку між верхніми і нижніми зубами та створення достатнього місця для конструювання протезів.
Наступним етапом є проведення зубного протезування. З метою відновлення нормальної оклюзійної висоти використовують різні конструкції протезів: металеві вкладки, литі екваторні коронки, коронки з литими накладками та пластмасовим облицюванням на різально-жувальній поверхні, литі металеві коронки, литі коронки з фарфоровим облицюванням, литі штифтові вкладки з наступним виготовленням пластмасових, фарфорових чи металокерамічних конструкцій, бюгельні протези з металевими чи облицьованими пластмасою накладками.
Під час вибору найраціональніших конструкцій зубних протезів необхідно врахувати ступінь та форму патологічної стертості, величину зниження прикусу, а також вид прикусу, стан тканин пародонта, наявність дефектів у зубних рядах, їх величину та топографію, стан нервово-м"язового апарату і вік хворого.
Штамповані штучні коронки під час лікування патологічної стертості зубів використовуються рідше, ніж пластмасові, оскільки володіють низьким коефіцієнтом зношування. Найчастіше використовують суцільнолиті коронки з пластмасовим облицюванням як на зуби бічної, так і фронтальної групи.
Виготовлення металокерамічних коронок проводять на фронтальні зуби тільки після відновлення за допомогою зубних протезів оклюзійної висоти та стабілізації прикусу на бічних зубах. У такому разі у фронтальному відділі виникає місце для застосування металокерамічних коронок, тому різальний край за умови прямого прикусу не зпрепаровують. Нестерті ділянки різального краю вкорочують у межах 1/3 висоти коронки тільки в разі вертикальної форми стертості зубів, глибокого прикусу та глибокого різцевого перекриття. За умови ортогнатичного з незначним різцевим перекриттям та прямого прикусу значно більше зішліфовують губну поверхню верхніх фронтальних зубів, щоб створити достатнє місце для облицювальної маси.
Якщо коронкова частина зубів стерта більше ніж на 2/3 висоти коронки, то відновлення анатомічної форми зубів проводять за допомогою литих куксових штифтових вкладок.
У тому разі, коли немає можливості використовувати кореневі канали патологічно стертих більше ніж на 2/3 висоти коронки зубів для литих штифтових вкладок, використовують знімний зубоясенний протез.
Зуби, на які фіксується зубоясенний протез, покривають двома-чотирма металевими ковпачками, спаяними у блоки. Зубоясенний протез виготовляють за типом знімного протеза із зменшеними межами.