Віддалене протезування після загоєння ранової поверхні після резекції верхньої щелепи за Я.М. Збаржем. Після отримання відбитка з верхньої щелепи, що залишилась, відливають модель, виготовляють фіксувальну базисну пластинку, припасовують її у роті і знімають відбиток з верхньої щелепи за допомогою еластичної відбиткової маси, а з нижньої — за допомогою гіпсу. Наступним етапом є відливання моделей і гіпсування їх в оклюдаторі в центральній оклюзії. Далі моделюють з воску замісну частину шляхом нашарування (обтискання) пластинки воску за контуром резекційної порожнини. Після виготовлення з частини воскової базисної пластинки кришки, яка закриватиме вхід у резекційну порожнину, і вилучення її з протеза проводять заміну воскових частин протеза і кришки пластмасовими,їх обробляють, прикріпляють кришку до протеза швидкотвердіючою пластмасою та полірують його.
Протезування у разі двобічної резекції верхньої щелепи за З.Я. Шуром. До резекції щелепи з наступною пластикою шкірою попередньо створюють у товщі м"яких тканин задніх відділів щік заглиблення (ніші), діаметр яких 1 см, глибина 1,5—2 см.
Етапи виготовлення протеза: зняття відбитків, відливання моделей, гіпсування в оклюдаторі загальноприйняті.
На моделі верхньої щелепи зрізають зуби нижче від основи коміркових відростків, моделюють з воску базис з валиками, розміщують штучні зуби за зубним рядом нижньої щелепи. На задній частині базису моделюють пальцеподібні відростки за розміром попередньо створених хірургічним шляхом у м"яких тканинах щік заглибин. Готують овальні чи прямокутні (діаметр 2,5— З мм) дві трубки завдовжки 3 см. Зовнішню (щічну) поверхню протеза в бічних відділах моделюють у вигляді валика. Трубки вплавляють по щічній поверхні базису біля шийок бічних зубів. За внутрішнім розміром трубок із стального нержавіючого дроту підганяють, а потім вигинають внутрішньоротову дугу і припаюють до неї позаротовий стержень. Його розміщують спереду по середній лінії лиця. На лобовій ділянці, на межі з волосяною частиною голови, кінець стержня загинають на 90°. Замінюють восковий шаблон протеза пластмасовим, обробляють і полірують його. Протез фіксують відразу після операції, розміщуючи пальцеподібні відростки в заглибини в щоках за допомогою комбінованого стержня, скріплюючи його верхній кінець лігатурами із стержнями, що йдуть допереду (паралельно) від лобової частини гіпсової головної пов"язки (шапочки). Останню накладають до операції.
За наявності двобічного повного дефекту верхньої щелепи М.З. Міргазизов запропонував використовувати як передню опору протеза залишену шкірнохрящову частину носового ходу, а як задню — частину м"якого піднебіння. У бічних відділах опорними зонами можуть бути порожнини верхньощелепних пазух. У такому разі м"яка обтуруюча частина протеза виготовляється у вигляді грибоподібного відростка. Іноді ці відростки можуть бути з"єднані з базисом за допомогою шарніра, що полегшує розміщення протеза в його ложі. Крім того, можна виготовити протез із двох частин, які розміщують у роті окремо, а потім з"єднують за допомогою спеціальних пристроїв. Додатково для фіксації протеза можна використовувати спіралеподібні пружини.