Розробка і впровадження у клінічну практику рентгенівської комп"ютерної томографії (КТ) є найбільшим досягненням науки і техніки. Метод дозволяє виявити положення, форму, розміри та будову різних органів, визначити їх топографо-анатомічні взаємовідношення з поряд розміщеними органами і тканинами.
.
В основі методу — математична реконструкція рентгенівського зображення. Принцип методу полягає у тому, що після проходження рентгенівських променів через тіло пацієнта вони реєструються чутливими детекторами. Сигнали з детектора надходять у комп"ютер. Швидкодіюча електроннообчислювальна машина переробляє отриману інформацію за визначеною програмою. Машина просторово визначає розміщення ділянок, що по-різному поглинають рентгенівські промені. У результаті на екрані телевізійного пристрою — дисплею — відтворюється синтетичне зображення ділянки, що обстежується.
Отримане зображення не є прямою рентгенограмою чи томограмою, це синтезований об"єкт, складений комп"ютером на підставі аналізу ступеня поглинання тканинами рентгенівського випромінювання у визначених точках. Товщина зрізів комп"ютерного томографа коливається від 2 до 8 мм.
Метод розширює діагностичні можливості в розпізнаванні травматичних ушкоджень, запальних і пухлинних захворювань насамперед верхньої щелепи. Під час рентгенологічного дослідження цього відділу, як відомо, зустрічаються значні складності. Під час комп"ютерної томографії може бути видно хрящовий диск скронево-нижньощелепного суглоба, особливо якщо він зміщений допереду.