Вініри — це облицювання, виготовлене з керамічних, ситалових матеріалів товщиною 0,5—0,7 мм, які покривають вестибулярну поверхню зубів. Найдоцільнішим є використання вінірів у разі каріозних та некаріозних уражень, травм вестибулярної поверхні фронтальних зубів, за яких терапевтичні методи лікування неефективні.
.
Підготовка зубів починається із препарування вестибулярної поверхні на товщину шару тканин 0,5—0,7 мм, а в ділянці пояса зуба — до 1 мм. Препарування проводять без гострих виступів та країв, що нависають. Потім знімають відбитки, відливають моделі із супергіпсу, на зубі олівцем позначають межу препарування і спеціальними олівцями наносять ізолювальний шар. Облицювальну масу наносять спочатку в пришийковій ділянці і полімеризують у спеціальному приладі, потім наносять дентинну масу відповідного кольору по всій поверхні з наданням індивідуальних особливостей іншими масами, що відтінюють, і знову проводять світлову полімеризацію. Готові вініри приміряють у ротовій порожнині, полірують до блиску. Перед фіксацією зуби протравлюють, промивають, висушують, наносять адгезивну систему на підготовлену поверхню і відповідно до інструкцій виробника встановлюють вініри, потім проводять світлову полімеризацію у ротовій порожнині.
Завдяки своїм високим естетичним властивостям та високій адгезивній здатності вініри широко використовують для відновлення зруйнованих різальних країв зуба, виправлення невеликих відхилень у розміщенні зубів, для закриття діастем, корекції незначних естетичних та функціональних дефектів у підлітків, оскільки препарування зубів у них ускладнене, зокрема глибоке препарування, у зв"язку з процесами дозрівання пульпової тканини. У деяких випадках вініри використовують для ремонту зруйнованих фасеток у мостоподібних протезах. Пацієнти, яким виготовляються вініри, повинні мати належний стан гігієни ротової порожнини, здоровий пародонт та вивірені міжоклюзійні співвідношення.
Протипоказаннями до застосування вінірів є:.
— значне зменшення кількості емалі після лікування каріозних порожнин;.
— велика пломба в зубі, що підлягає реставрації, оскільки це впливає на зчеплення з емаллю;.
— такі структурні зміни зуба, як амело- та дентиногенез.