Третя група — дефекти, у разі яких у ротовій порожнині є зуби, але вони так розміщені, що не мають жодної пари антагоністів.

Четверта група — випадки, коли на обох щелепах зуби відсутні.

Складність визначення центральної оклюзії зростає у кожній наступній групі, починаючи з першої.

У разі першої та другої груп дефектів зубних рядів центральну оклюзію фіксують, за умови третьої та четвертої — центральне співвідношення спочатку визначають, а потім фіксують.

Камера присмоктувальна. Метод фіксації повних знімних пластинкових протезів, який використовувався раніше. Суть методу полягає у тому, що в базисі протеза на боці, що контактує із слизовою оболонкою, створюють камеру. Після уведення у ротову порожнину і його фіксації податлива слизова оболонка ротової порожнини частково заповнює камеру, витіснивши з неї повітря. Створюється розріджений простір, що покращує фіксацію протезів. До недоліків слід віднести швидку гіпертрофію слизової оболонки, небезпеку її малігнізації.

Калібри. Величина ступеня вираженості підпоясового простору прямо пропорційна величині вираженості пояса зуба. Глибину цієї ніші визначають спеціальними інструментами, які називаються калібрами. Ці вимірювання проводяться для уточнення виду кламера та місць розміщення його утримувальню кінців.

Камери гумові присмоктувальні Рауе. Грунтуються на принципі використання вакууму (раніше широко використовували гумові диски), подібно до фіксації побутових пристосувань. Від даного методу фіксації дуже швидко відмовилися через такі серйозні ускладнення, як перфорація твердого піднебіння та малігнізація слизової оболонки ротової порожнини.