Стійкість протезів на верхній щелепі перевіряють натисканням пальцями почергово на передні і бічні зуби. Силу утри му вального клапана в ділянці м"якого піднебіння перевіряють, відхиляючи різальні краї верхніх зубів у вестибулярному напрямку; на нижній щелепі таким чином визначають ступінь фіксації базису в дистальних відділах, почергово з правого і лівого боку. Про фіксацію передньої ділянки базису свідчить відтягування протеза верхньої щелепи донизу, а нижньої щелепи — догори.
Також стійкість протеза випробовує сам хворий, який виконує різні рухи нижнюю щелепою, мімічними м"язами, язиком. Протез не повинен зміщуватися у результаті звичайних м"язових скорочень.
Перевірка щільності змикання зубів має важливе значення для рівномірного розподілу жувального тиску. Визначення її проводять спочатку в положенні центральної оклюзії, а потім під час рухів щелепи. Виявлені передчасні контакти зубів, зони підвищеного тиску в межах базису протеза, а також ділянки, де м"язи надмірно перекриті протезом, усувають.
Слід зазначити, що під час фіксації готових протезів найшвидше виявляють помилки, що стосуються меж протеза, співвідношення щелеп і рівномірності змикання зубів. Більш повне судження про повноцінність протеза з точки зору всіх вимог, що висуваються, можна отримати пізніше, на підставі спостереження у період адаптації хворого до протеза.