Прикус, що знижується. Початкова стадія та стадія розвитку з локалізацією патологічного процесу в зубних рядах. Клінічна картина.

Прикус, що знижується. Початкова стадія та стадія розвитку з локалізацією патологічного процесу в зубних рядах. Клінічна картина.

Прикус, що знижується, розглядається як ускладнення, яке розвивається у період сформованого постійного прикусу внаслідок патологічної стертості зубів, функціонального перевантаження за умови обширних дефектів зубних рядів у бічних відділах і супроводжується ослабленням опорного апарату зубів, зміщенням та вкороченням антагонівних зубів. У початковій стадії спостерігаються незначно виражені ознаки зниження оклюзійної висоти, на обличчі зміни не помітні, патологічна стертість переважно І ступеня, в окремих випадках є явища бруксизму, гіперестезії оголеного дентину та ознаки травматичної оклюзії.
Під час огляду ротової порожнини виявляють патологічну стертість до 1/3 висоти коронки зуба з можливими заглибленнями в оголеному дентині різної форми та ступеня вираженості. Патологічно стерті зуби звичайно стійкі, слизова оболонка ясен у межах норми, рентгенологічно зміни в тканинах пародонта не виявляються. Ширина щілини між верхніми та нижніми фронтальними зубами в стані відносного фізіологічного спокою залежить від виду прикусу і частіше не перевищує 2—3 мм у разі ортогнатичного та прямого прикусах, у разі глибокого — до 8 мм. У стадії розвитку відбувається зменшення оклюзійної висоти внаслідок інтенсивного стирання зубів, а також їх зміщення та деформація коміркових відростків чи частини у зв"язку з надмірним навантаженням на зубиантагоністи, що залишилися, у разі порушення цілісності зубних рядів. Розвивається гіперестезія стертих зубів від дії температурних, хімічних подразників; змінюється конфігурація нижньої третини лиця, носогубні та підборідна складки стають більш вираженими, кути рота опущені, спостерігаються заїди (ангулярний хейліт).
Клінічна картина прикусу, що знижується, значно погіршується у тих випадках, коли патологічна стертість поєднується зі втратою великої кількості бічних зубів. Для таких хворих крім функціонального перевантаження пародонта та патологічної рухомості зубів характерні розширення періодонтальної щілини, деформація зубних рядів, що виражається у зубокомірковому видовженні, нахили зубів у різні боки, а також занурення у комірковий відросток чи частину зубів, які несуть оклюзійне навантаження. Величина проміжку між зубними рядами у фронтальному відділі у стані відносного спокою нижньої щелепи коливається у значних межах (до 12 мм).
Основні скарги хворих — на зміну пропорційності обличчя, біль у ділянці скронево-нижньощелепного суглоба (суглобів), жувальних м"язів, різних відділах лиця, голови та шиї. Деякі хворі скаржаться на зниження слуху, відчуття закладеності та шуму в вухах, сухість у роті, заїди, біль та печію у різних ділянках язика. Біль у ділянці жувальних м"язів виникає під час жування, відкривання та закривання рота.