Це наука про заміщення тканин та інкапсуляцію сторонніх тіл. Фундаментом імплантології є сучасне уявлення про реакцію організму на введення імплантатів, розуміння процесів регенерації.
Імплантат, установлений за визначеними правилами, не може розглядатися як випадкове стороннє тіло, і характер його взаємовідношень у системі імплантат—кістка залежно від властивостей і структури матеріалу гістологічно може визначатися такими трьома видами реакцій, як: дистантний остеогенез (незначна негативна реакція на стороннє тіло, біотолерантність характерні для таких матеріалів, як нержавіюча сталь, ПММА, хромово-кобальто-молібденові сплави); контактний остеогенез (відсутність реакції на стороннє тіло, біоінертність характерні для таких матеріалів, як титан і його сплави, АІ2О3, вуглець); зв"язаний остеогенез (позитивна реакція на стороннє тіло, біоактивність характерні для таких матеріалів, як склокераміка, СаР0
, кераміка, ГАП-кераміка).
Контактний остеогенез Бранемарк назвав остеоінтеграцією■ Дистантний остеогенез отримав назву фіброінтеграції. З усіх видів реакції кісткової тканини лише остеоінтеграція забезпечує стабільність імплантата, достатню, щоб його застосовувати як опору для ортопедичних конструкцій. Ураховуючи всю складність структурних зв"язків прилеглих тканин з імплантатом (стороннім тілом), ця зв"язувальна система залишається лише біотехнічною імітацією природного з"єднання тканин пародонта з природним зубом.