Крім суб"єктивних методів дослідження використовують низку клінічних та лабораторних методів. Серед них: шкірні проби на гаптени Ni, Cr, Co, мономер (СПТ — скарифікаційно-плівковий тест); проба з експозицією, лейкопенічна проба, тест хімічного серебріння поверхні акрилового протеза; метод пасивного перенесення антитіл (реакція Оварі); імунологічні дослідження (вивчення ЕРОК, Т- і В-лімфоцитів, що мають Сз-рецептори; Т- і В-лімфоцитів з Fc-рецепторами для IgG; О- і Т-лімфоцити до рецептора Сг; секреторних імуноглобулінів слини; рівня лізоциму в слині; реакції гальмування міграції лейкоцитів (РГМЛ).
Для алергійного стоматиту, що спричинений протезним матеріалом (металами, акрилатами), характерні такі діагностичні критерії дослідження:.
1) клінічний аналіз крові: лейкопенія, лімфоцитоз, зменшення кількості сегментоядерних лейкоцитів;.
2) шкірні проби на гаптени Ni, Cr, Co та мономер-позитивні;.
3) імунологічні показники: зміна функціонального стану Т- і В-лімфоцитів, зниження рівня SIgA, позитивна реакція гальмування міграції лейкоцитів (РГМЛ), зниження рівня лізоциму в слині.
Основні діагностичні тести у разі алергійного стоматиту — імунологічні і алергійні.
Проба з експозицією: на деякий час (1-2 дні) протез видаляють. У такому разі реакція звичайно позитивна — стан хворого покращується.
Провокаційна проба: введення протеза погіршує суб"єктивні відчуття і клінічну картину, реакція позитивна.
Нашкірна аплікаційна проба з пластмасою: на внутрішню поверхню передпліччя накладають пластмасову стружку, замішану з водою (кашка), і закріплюють за допомогою лейкопластира чи бинта. Результати оцінюють за чотирьохбальною системою.
Шкірна проба (скарифікаційно-плівковий тест — СПТ). Ін"єкційною голкою на згинальній поверхні передпліччя роблять паралельні (з проміжками в 3—4 мм) подряпини довжиною 10 мм, так, щоб не з"явилася кров. На скарифікації наносять спиртові розчини солей (5 % хлориду нікелю; 5 % нітрату кобальту; 0,5 % хромату калію) чи посипають подряпини подрібненим порошком, який взято з базисного матеріалу протеза, зверху покривають плівкоутворювальним складом (використовують клей БФ медичного призначення). Контролем є плівкоутворювач. Реакцію оцінюють через 48 г за загальноприйнятою в алергології чотирьохбальною системою: слабкопозитивна реакція (+) — еритема до 5 мм; позитивна середнього ступеня (++) — інфільтрація та еритема 5 мм; різко позитивна (+++) — інфільтрація та еритема 10 мм; позитивна різкого ступеня (++++) — інфільтрація та еритема 20 мм. Скарифікаційно-плівковий тест простий у проведенні і безпечний.
Лейкопенічна проба. У хворого проводять забір крові з пальця і підраховують вихідну кількість лейкоцитів без протеза, натще, потім повторно досліджують кров на лейкоцити через 3 год користування протезом. Порівнюють дані першого і другого аналізів. Зменшення кількості лейкоцитів на 1000 в 1 мм
свідчить про наявність сенсибілізації до пластмаси: пробу вважають позитивною. Не рекомендується проведення лейкопенічної проби в гострий період алергії, під час підвищення температури тіла й інших соматичних захворювань.
Тест хімічного серебріння поверхні акрилового протеза. Внутрішню поверхню акрилового протеза миють водою з детергентом чи іншими знежирювальними речовинами, після чого поверхню пластмаси сенсибілізують у розчині дихлориду олова (SnCh). Механізм дії дихлориду олова зводиться до адсорбції його на поверхні пластмаси, створюючи центри кристалізації, які сприятимуть наступному процесу відновлення металу.
В основі процесу хімічного серебріння — реакція відновлення срібла і його сполук. Для реакції беруть нітрат срібла (AgNo
) чи комплексну сіль (Ag (NH
)
).