Це обмежене чи неможливе відкривання рота. Розрізняють контрактури суглобові та позасуглобові.
Суглобові контрактури — це наслідки патологічних змін у суглобі, які спричинюють повну втрату рухомості в скронево-нижньощелепному суглобі — анкілоз.
Позасуглобові контрактури — рефлекторно-м"язові та рубцеві. Рефлекторном"язові контрактури виникають від подразнення рецепторів шкіри, м"язів на тлі правцю, запальних процесів у щелепно-лицевій ділянці, у разі довготривалої міжщелепної фіксації (довше 3-4 тиж), переломів щелеп тощо. Профілактика цього виду контрактур — обмеження рухів на ділянці рани, своєчасне (раннє) співставлення і фіксація уламків.
Рубцеві контрактури виникають під час загоювання ран, за наявності дефектів тканин щелепно-лицевої ділянки та в разі їх відторгнення. Рубці з"єднують кістку з м"якими тканинами, обмежують рух нижньої щелепи. Профілактика — своєчасна хірургічна обробка ран, своєчасна іммобілізація уламків, лікувальна гімнастика.
Позасуглобові контрактури за ступенем відкривання рота ділять на: тяжкі (розкривання рота до 1 см), середні (розкривання рота до 2 см) і легкі (розкривання рота на 2—3 см).