Томограми можна отримати в трьох проекціях: сагітальній, фронтальній і аксіальній. Знімки роблять пошарово, з "кроком" 0,5—1 см.
Чим більший кут, тим більше розмазування і тонший шар, що виділяється. Якщо кут коливання 20°, товщина шару, що досліджується, складає 8 мм, якщо 30, 45, 60°, — відповідно 5,4, 3,5, 2,5 мм.
Томографія застосовується в основному для уточнення патології верхньої щелепи і скронево-нижньощелепного суглоба.
Метод дозволяє оцінити взаємовідношення патологічного процесу з верхньощелепною пазухою, дном носової порожнини, крилоподібно-піднебінної і підскроневої ямками, станом стінок верхньощелепної пазухи, клітин решітчастого лабіринту, деталізувати структуру патологічного утворення.
Пошарове дослідження з малим кутом дає більш чітке і контрастне зображення обстежуваної ділянки. Зонографія на глибині 4—5 см у лобово-носовій проекції у вертикальному положенні хворого є методом вибору для виявлення випоту та оцінки стану слизової оболонки верхньощелепної пазухи. Товщина зрізу за розрахунками складає 30 мм.
Для обстеження скронево-нижньощелепного суглоба використовуються бічні томограми в положенні хворого з відкритим і закритим ротом. Хворий лежить на животі, голова повернута і суглоб, що обстежується, прилягає до поверхні стола. Сагітальна площина черепа повинна бути паралельна площині стола. Томограма проводиться на глибині 2-2,5 см.
Сучасні панорамні томографи мають окремі програми для виконання звичайних ортопантомограм, зонограм скронево-нижньощелепних суглобів, верхньощелепних пазух, середньої третини лиця, атлантоокципітального з"єднання, орбіт з отворами зорових нервів, лицевого черепа в бічній проекції.