.
Під час проведення реопародонтографії застосовують срібні електроди, один з яких накладають з вестибулярного боку (струмовий), а другий (потенціальний) — з піднебінного або язикового вздовж кореня зуба, що обстежується. Електроди фіксують на слизовій оболонці за допомогою медичного клею або лейкопластира, заземлювальні електроди прикріплюють до мочки вуха. Після проведення калібрування проводять запис.
Одночасно для зручності розрахунків записують електрокардіограму в II відведенні і диференціальну реограму з постійним часом 10 с.
У реограмі (РГ) розрізняють висхідну частину — анакроту, верхівку, низхідну частину — катакроту, інцизуру, і дикротичну зону. Якісна оцінка РГ складається із описання її основних елементів та ознак (особливостей):.
1) характеристика висхідної частини (крута, полога, горбоподібна);.
2) форма верхівки (гостра, загострена, плоска, аркоподібна, двогорба, куполоподібна, у вигляді гребеня півня);.
3) характер низхідної частини (плоска, крута);.
4) наявність і вираженість дикротичної хвилі (відсутня, згладжена, чітко виражена, розташована посередині низхідної частини, у верхній третині, близько до основи кривої);.
5) наявність і розташування доповнювальних хвиль на низхідній частині (кількість, розташування нижче або вище дикротичної хвилі).
Для типової конфігурації РГ характерні крута висхідна частина, гостра верхівка, плавна низхідна частина з дикротичною хвилею посередині і чітко вираженою інцизурою. Кількісний аналіз РГ проводять за допомогою трикутника й олівця. Усі амплітудні показники виражають у міліметрах, часові — в секундах.