Змін у клінічних етапах виготовлення такого мостоподібного протеза немає. Лабораторні етапи мають свої принципові відмінності.

Після виготовлення коронок, припасування їх у ротовій порожнині та отримання відбитків лікар передає роботу зубному техніку. Технік заливає у коронки віск, отримує модель з коронками, знімає коронки і на поверхні, що контактує з тілом протеза, пробурює один-два отвори. Утворені зазубрини в середині коронок не згладжують. Зачищують проксимальні стінки коронок та занурюють їх у водний 50 % розчин бури, щоб уникнути утворення оксидної плівки під час лиття. Коронки встановлюють на моделі та моделюють тіло протеза. У воскову композицію з коронками обережно вставляють ливники, а з іншого боку від воскової композиції моделюють з воску накопичувач (резервуар) для сплаву.

Під час лиття гарячий сплав, проходячи через розпечену форму у накопичувач, жорстко з"єднує коронки з тілом. Литі штифти, що входять в отвори коронок, зміцнюють з"єднання. Якщо дефект зубного ряду великий чи низькі коронки опорних зубів, то для зміцнення місць з"єднання внутрішню поверхню контактної стінки коронки також зачищають і покривають тонкою плівкою воску, яка потім замінюється на сплав. Нині відомі методики використання зварювання замість паяння, зокрема, лазерне та плазмове зварювання у середовищі захисного газу. Поверхні, що зварюються, зачищають, з"єднують у моноблок точковою контактною зваркою і таким чином з"єднують частини протеза в єдине ціле.