Фіксація знімних протезів.

Фіксація знімних протезів.

Перед початком накладання протеза лікар зобов"язаний ретельно оглянути його. Огляд слід починати з видимих для ока і визначених пальпаторно надлишків — випинів, шорсткостей на внутрішній поверхні базису і по його краях, які слід негайно усунути.
Після уведення протеза в ротову порожнину перевіряють розташування вуздечок, тяжів слизової оболонки щодо меж базису протеза.
Власне фіксація знімного протеза визначається такими чинниками, як стійкість, анатомічна ретенція, механічні засоби, правильність визначення меж знімного протеза.
Стійкість протезів на верхній щелепі перевіряють натисканням пальцями почергово на передні і бічні зуби. Силу утри му вального клапана в ділянці м"якого піднебіння перевіряють, відхиляючи різальні краї верхніх зубів у вестибулярному напрямку; на нижній щелепі таким чином визначають ступінь фіксації базису в дистальних відділах, почергово з правого і лівого боку. Про фіксацію передньої ділянки базису свідчить відтягування протеза верхньої щелепи донизу, а нижньої щелепи — догори.
Також стійкість протеза випробовує сам хворий, який виконує різні рухи нижнюю щелепою, мімічними м"язами, язиком. Протез не повинен зміщуватися у результаті звичайних м"язових скорочень.
Перевірка щільності змикання зубів має важливе значення для рівномірного розподілу жувального тиску. Визначення її проводять спочатку в положенні центральної оклюзії, а потім під час рухів щелепи. Виявлені передчасні контакти зубів, зони підвищеного тиску в межах базису протеза, а також ділянки, де м"язи надмірно перекриті протезом, усувають.
Слід зазначити, що під час фіксації готових протезів найшвидше виявляють помилки, що стосуються меж протеза, співвідношення щелеп і рівномірності змикання зубів. Більш повне судження про повноцінність протеза з точки зору всіх вимог, що висуваються, можна отримати пізніше, на підставі спостереження у період адаптації хворого до протеза.