Класифікація невогнепальних переломів верхньої щелепи за Лефором.

Класифікація невогнепальних переломів верхньої щелепи за Лефором.

Тип III (Лефор III) — відрив верхньої щелепи разом із виличними та крилоподібними відростками клиноподібних кісток (повне черепно-лицеве роз"єднання). Ознаки: під час похитування зубів рухаються щелепа, ніс, очні яблука; кривовилив в орбіти (симптом окулярів), іноді кровотеча із слухових ходів.
Тип II (Лефор II) — відрив тіла верхньої щелепи з носовими кістками. Ознаки: під час похитування зубів рухаються тіло верхньої щелепи та ніс, крововилив в орбіти (симптом окулярів).
Тип І (Лефор І) — відлам коміркового відростка разом із твердим піднебінням. Ознака: під час похитування зубів рухається комірковий відросток з твердим піднебінням (низький поперечний перелом верхньої щелепи). Уламки щелепи зміщуються у напрямку травмувальної сили під дією цієї сили і менше — від тяги жувальних і мімічних м"язів.
Класифікація уражень та ушкоджень тканин щелепно-лицевої ділянки за Б.Д. Кабаковим та його співавторами (див. с. 245).
Класифікація вогнепальних переломів верхньої щелепи за І.Г. Аукомським (див. с. 245).
Компресія. Під час лікування переломів нижньої щелепи крім правильного співставлення і фіксації уламків необхідно забезпечити їх щільне прилягання (компресію) один до одного на місці перелому. Цього намагаються досягти, прикріплюючи регулювальні (Л-подібні і круглі) гачки у шинувальну дротяну дугу. Реальна можливість іммобілізації із забезпеченням компресії уламків назубною шиною з"явилася з використанням сплавів з ефектом пам"яті форми. Назубна шина на кільцях чи коронках з дроту, що має термомеханічну пам"ять, дозволяє не тільки закріплювати уламки, а й постійно підтримувати тиск (компресію) між їх кінцями.