Шини дротяні індивідуального виготовлення (позалабораторного).

Шини дротяні індивідуального виготовлення (позалабораторного).

Шини з алюмієвого дроту, діаметр якого 1,5—2 мм, запропоновані у 1916 р. С.С. Тігерштедтом. Розрізняють 5 основних видів цих шин: гладенька шинаскоба, шина з розпірковим вигином, шина з зачіпними гачками, шина з похилою площиною, шина з опорними петлями.
Гладенька шина-скоба — однощелепна шина, застосовується у разі перелому без зміщення чи після зіставлення уламків щелепи.
Шина з розпірковим вигином однощелепна, застосовується у разі перелому щелепи у ділянці дефекту зубного ряду без зміщення уламків чи після пальцевої їх репозиції.
Шина із зачіпними гачками (петлями) двощелепна з міжщелепною фіксацією чи тягою. Застосовується у разі перелому із зміщенням уламків щелепи і неможливістю їх звичайного репонування. Для виготовлення петель існують спеціальні щипці й апарати (Певзнера, Тіссенбаума, Гейкіна).
Шина з похилою площиною однощелепна застосовується у разі перелому нижньої щелепи з дефектом для відведення уламка (запобігання зміщенню його в бік ротової порожнини).
Шина з опорними петлями на верхню щелепу для утримання тампонів, частин м"яких тканин піднебіння за умови ушкоджень (операцій) на твердому піднебінні.
Міжщелепну фіксацію з приводу переломів нижньої щелепи виконують накладанням гладеньких дротяних шин на зубні ряди, а самі шини фіксують міжщелепною тягою, застосовуючи гумові кільця, гачки для них і поліамідну нитку, за П.І. Попудренком чи П.З. Аржанцевим.
Шина Ентеліса — однощелепна, застосовується у разі переломів нижньої щелепи з її дефектом, більш жорстка і надійніша, ніж шина з розпірковим вигином Тігерштедта.
Дротяна шина Збаржа — однощелепна, застосовується у разі переломів верхньої щелепи. Є два варіанти виготовлення шини. Перший варіант: один кінець дроту з алюмінію скручують за годинниковою стрілкою, другий — проти до досягнення розміру середньої частини дроту, який дорівнює довжині кривизни зубного ряду між першими премолярами. З частини дроту і кінців, що залишилися не скрученими, вигинають гладеньку шину-скобу, а з двох скручених відростків — позаротові стержні, які йдуть паралельно щічній поверхні лиця від кутів рота до зовнішніх слухових ходів. Шину закріплюють на зубах верхньої щелепи дротяними лігатурами, а позаротові стержні — за допомогою дротяних стержнів, що з"єднують з гіпсовою або простою головною пов"язкою.
Другий варіант: на відрізку алюмінієвого дроту завдовжки 80—90 см згинають два виступи зі вдвоє складеного дроту з проміжком між ними, який дорівнює відстані між іклами для середньої частини назубної шини. З боків виступів залишають два кінці дроту для вигинання бічних частин назубної шини. З виступів, скручуючи їх, готують позаротові стержні.
Шини дротяні з нержавіючого стального дроту запропонувала З.М. Померанцева-Урбанська. Вони не піддаються вторинній деформації і використовуються у разі переломів нижньої щелепи. Щоб забезпечити компресію, слід розміщувати регулювальні (JT-подібні і круглі) гачки у шинувальну дротяну дугу. Реальна можливість іммобілізації з забезпеченням компресії уламків назубною шиною пов"язана з використанням сплавів з ефектом пам"яті форми, що не тільки сприятиме закріпленню уламків, але й постійно підтримуватиме тиск (компресію) між їх кінцями.