Зубо-ясенна шина Вебера — однощелепна

Зубо-ясенна шина Вебера — однощелепна

(для закріплення уламків верхньої чи нижньої щелеп), застосовується у разі переломів щелеп, незначного зміщення уламків після їх репозиції, під час завершального лікування.
Етапи виготовлення. Знімають відбитки, відливають моделі, гіпсують їх в оклюдаторі в центральній оклюзії. Вигинають каркас шини з нержавіючого стального дроту діаметром 0,8—1 мм на моделі щелепи з переломом. Дротом обгинають зубний ряд з боку ротової порожнини та вестибулярного, розміщуючи його на відстані 0,8—1 мм від поверхні зубів на рівні їх пояса. На ділянці бічних зубів вигинають по два стержні з кожного боку, передніх — три стержні, які проводять над оклюзійною поверхнею зубів і припаюють до дротяних дуг, що огинають зубний ряд. Кінці стержнів завдовжки 1,5—2 см залишають вільними (для утримання каркаса під час формування пластмаси). Із воску моделюють шину, покривають нею зуби до поверхні змикання і коміркову частину (чи відросток) до перехідної складки слизової оболонки. Воскову композицію замінюють за загальновідомою методикою на пластмасову, залишки дроту каркаса зрізають, шину обробляють, полірують.
Для лікування переломів верхньої щелепи готують шину Вебера з квадратними (2,5x5 мм), прямокутними (2x3 мм) чи овальними горизонтально розміщеними трубками в бічних відділах зубного ряду. Із нержавіючих стальних стержнів діаметром 3—3,5 мм вигинають внутрішньо- та позаротові стержні. Внутрішньоротовий кінець стержня обпилюють за внутрішніми розмірами трубки, вигинають його за формою коміркової дуги і виводять із присінка рота біля його кута. Позаротовий кінець вигинають за округлістю щоки, йдучи в бік зовнішньоротового слухового ходу, роблять на ньому петлі чи насічки для фіксації гумової тяги, що йде від головної шапочки або пов"язки.