Гнатодинамометрія.

Гнатодинамометрія.

Вивчення жувального тиску на окремих ділянках зубних рядів, а також вимірювання витривалості тканин пародонта до жувального тиску називають гнатодинамометрією. З цією метою використовують гнатодинамометри. Перший гнатодинамометр запропонував Блек у 1893 р. Крім того, відомі гнатодинамометри Габера, Тіссембаума, Конюшко, Перзашкевича та ін.
.
Габер склав таблицю витривалості тканин пародонта до жувального тиску (табл. 2).
Блек та Тіссембаум запропонували для вимірювання жувального тиску гнатодинамометр. Апарат нагадує роторозширювач і має у своєму складі дві накушувальні пластинки, які роз"єднувалися пружиною. Пружина відводить стрілку по шкалі з поділками залежно від сили змикання зубів. Пізніше було розроблено електронний гнатодинамометр.
Гнатодинамометрія має серйозний недолік, оскільки вимірює тільки вертикальну силу, не враховуючи при цьому горизонтальну. Апарат не дає точних результатів вимірювання, і вони мають більш теоретичне, ніж практичне значення для клініки ортопедичної стоматології. Підтвердженням сказаного є результати дослідження, проведеного Шредером, який виключав поріг больової чутливості проведенням анестезії. Так, за його даними, у чоловіків середній показник дорівнював 35 кг, а за умови проведення анестезії — 60 кг.