Огляд лиця.

Огляд лиця.

Під час зовнішнього огляду визначають наявність чи відсутність асиметрії обличчя (губ, щік, кутів рота, носа, співвідношення верхньої і нижньої губ, лінії їх змикання, розмір нижньої третини лиця, кута нижньої щелепи), інших деформацій, зміну кольору шкіри, мімічні порушення, згладженість носогубних складок, парези, пухлини, запальні стани, рубці, дефекти, які виникли після травми чи інших патологічних процесів.
.
Розвиток мозкового черепа, дихального і жувального апаратів, кістково-м"язової системи впливають на формування лиця, тому відповідно до цього розрізняють чотири його типи: церебральний, респіраторний, дигестивний і м"язовий.
Церебральний тип характеризується сильним розвитком мозкового черепа. Унаслідок високого і широкого чола лице набуває пірамідальної (конічної) форми основою догори. Міміка концентрується у ділянці чола і навколо очей.
Респіраторному типу властивий розвиток дихального апарата і середньої частини лиця: лице має ромбоподібну форму, вилиці дещо випинаються.
У разі дигестивного (травного) типу верхня і нижня щелепи масивні, сильно розвинуті жувальні м"язи. Через різкий розвиток нижньої частини лиця, вузького та низького чола воно має форму трапеції (обернений конус). Міміка концентрується у нижній частині. Верхня і нижня частини лиця м"язового типу майже рівні, воно має квадратну форму. Дослідження різних авторів свідчать, що немає чистих типів лиця, а є поєднання кількох, з перевагою тієї чи іншої ознаки.
Gysi і Williams розрізняли три типи лиця: квадратне, трикутне й овальне. Ці типи мають низки підтипів.
У клініці ортопедичної стоматології поділ лиця проводять у відповідності з його будовою на три частини: верхня частина починається від межі волосся на чолі і йде до середини лінії надбрівних дуг, середня — від середини лінії надбрівних дуг до основи крил носа, нижня — до нижньої частини підборіддя. Тільки середня частина відносно стабільна, нижня залежить від висоти прикусу (міжкоміркова висота), верхня — від збереження волосяного покриву на голові.