Перкусія.

Перкусія.

Метод перкусії використовується для постановки діагнозу гострих і хронічних періодонтитів. Ручкою зонда, пінцета чи іншими подібними інструментами злегка постукують по зубу, який обстежують. Болючість під час перкусії у горизонтальному напрямку є ознакою ураження маргінального пародонта, часто травматичного характеру (край пломби, що нависає, край штучної коронки, гострі краї зруйнованих зубів, неправильне розміщення кламера знімного протеза).
.
Якщо перкусія болюча у вертикальному напрямку, то в залежності від інтенсивності больових відчуттів можна передбачити наявність хронічного чи гострого запального вогнища в апікальній ділянці.
Heuser і Pohl рекомендують користуватися для діагностичних цілей методом звукової перкусії, якісна характеристика звуку свідчать про стан пульпи і періодонта. Так, на думку авторів, великі пломби (цемент, амальгама) дають притуплення звуку. У разі змертвіння пульпи і відсутності в кореневих каналах пломбувального матеріалу прослуховується більш низький перкуторний звук. За наявності нормального періодонта перкуторний звук високий, у разі змертвіння пульпи і резорбції верхівки кореня — приглушений і в"ялий.
За наявності гнійного запалення верхньощелепної пазухи і перелому верхньої щелепи перкуторний звук у ділянці премолярів і молярів з хворого боку помітно відрізняється від такого на здоровому, що може служити діагностичною ознакою.
Відома також перкуторна проба "тремтіння кореня" в апікальній ділянці. За спостереженнями Heuser, у разі резорбції комірки в апікальній ділянці під час перкусії відчувається легке тремтіння. При цьому накладають середній чи вказівний палець лівої руки на апікальну ділянку зуба, що обстежується, а правою рукою проводять перкусію. Притуплений звук виникає за умови порушення кровообігу в періодонті. Набряклі тканини ніби поглинають звуки. За наявності хронічних патологічних змін в апікальній зоні спостерігається притуплення звуку під час кутової перкусії. Притуплення звуку і виникнення болю визначається у разі періапікального і маргінального запалення та зниження контакту тканин стінок комірок.
Засвідчити наявність запалення у періодонті крім перкусії, у разі якої виявляють притуплення звуку, дозволяє клінічний тест тиску. Цей тест проводять шляхом натискання на зуби пальцем протягом 20 с: на зуби верхньої щелепи — у піднебінному напрямку, нижньої щелепи — у вестибулярному. Сила тиску повинна бути постійною, значною, але не спричиняти біль.
Тест вважається позитивним, якщо до закінчення тиску і після його припинення обстежуваний відчуває оніміння, біль, а в разі оклюзійних контактів — переміщення зуба. Такі відчуття пояснюються рухом інтра- і екстравазальної рідини в періодонті і кістковій тканині, посиленням порушення зонального кровообігу на тлі запальних процесів.