.

До другого виду тяжів на слизовій оболонці належать рубці, які залишилися після операції, опіків, поранень. Форма їх, як і розміщення, може бути різною. Вони є серйозною перешкодою для фіксації знімних протезів.

Лінійне висічення тяжів з наступим ушиванням країв рани нерідко закінчується утворенням нового рубця. І тому усунення рубцьових тяжів, вуздечок, які заважають протезуванню, можливе шляхом місцевої пластики зустрічними трикутними клаптями за Лімбергом, шляхом вільної пластики шкіри і, нарешті, висіченням рубців з наступною епітелізацією рани під протезом. У ротовій порожнині пластика місцевими тканинами із застосуванням зустрічних трикутників не завжди є успішною. Ефективніша вільна пластика шкіри за Тіршом. Для фіксації епітеліального клаптя можна користуватися тимчасовим протезом, краї якого спеціально подовжують і потовщують нашаруванням термопластичної маси.

Відомий метод висічення рубців у ділянці перехідної складки з наступною епітелізаціє^ рани під протезом за Є.І. Гавриловим (1980). До операції знімають відбитки з верхньої і нижньої щелеп. На моделі видаляють гіпс, який відображає тяж, і в цьому місці моделюють склепіння перехідної складки. На підготовленій таким чином моделі виготовляють безпосередній протез. Потім проводять операцію. Під час операції видаляють рубець і тут же фіксують протез. Епітелізація рани відбувається під протезом, який в даному випадку відіграє формувальну роль.