Ковкість — властивість металів і сплавів, які дають можливість піддавати їх різним видам обробки (прокатка, штамповка, тощо). Ковкість характеризується двома показниками — пластичністю, тобто здатністю металу без руйнування піддаватися деформації під тиском, і величиною опору деформуванню. У металів, які мають ковкість, відносно висока пластичність поєднується з відносно низьким опором до деформування. Покращення ковкості низки конструкційних сплавів, що застосовуються в стоматології, — актуальна проблема.
Зварюваністю називають технологічну властивість металів давати за умови визначеної технології зварки сполуку, що відповідає вимогам, обумовленим конструкцією та умовами експлуатації виробу.
Оброблюваність — здатність матеріалів піддаватися обробці всіма видами різального, шліфувального інструменту, який використовується в зуботехнічних лабораторіях.
До хімічних властивостей належать корозійна стійкість, розчинність, окислюваність, жаростійкість.
Для стоматологічних конструкційних матеріалів особливе значення має корозійна стійкість у ротовій порожнині.
Корозією називається процес руйнування металів унаслідок хімічної чи електрохімічної взаємодії із зовнішнім середовищем. У результаті корозії металевий зиріб може втратити деякі свої корисні технічні властивості, зокрема, знижується міцність і пластичність металу, псується його поверхня, погіршуються електричні й оптичні властивості. Корозійні порушення класифікують за характером зміни поверхні металу в результаті корозії. Розрізняють такі види корозії: рівномірну (суцільну), місцеву і міжкристалічну.
Рівномірна корозія є найменш небезпечним видом корозії, оскільки за достатньої товщини металу механічна міцність виробу в результаті корозії змінюється незначно. Місцева корозія призводить до руйнування лише окремих ділянок металу і проявляється у вигляді плям і точкових уражень різної глибини. Вона виникає у разі неоднорідної поверхні, за наявності включень у метал чи внутрішніх напружень. Цей вид корозії дуже різко відображається на механічних властивостях виробу.
Міжкристалічна корозія характеризується руйнуванням металу по межах зерен (кристалітів). При цьому порушується зв"язок між кристалітами й агресивне середовище проникає у глибину металу. Продукти корозії залишаються між кристалітами металу, і в деяких випадках міжкристалічна корозія не спричинює зовнішньої зміни виробу, але настільки послаблює міцність металу, що виріб легко ламається руками. Міжкристалічна корозія найнебезпечніша, оскільки призводить до швидкого зменшення міцності металу, причому в більшості випадків процес корозії зовні перебігає непомітно. У ротовій порожнині є сприятливі для корозії умови. Зокрема, ротова рідина є електролітом, сприятливі температурні умови та знакозмінні навантаження, які зазнають металеві зубні конструкції. Корозостійкими в стоматології є золоті, срібно-паладієві, кобальто-хромові сплави, нержавіюча сталь. Стійкість металів може порушуватися під впливом таких чинників, як характер поверхні, включення, склад металу, режим термічної обробки, наявність напружень у металі. На грубій шорсткій поверхні процес корозії починається раніше і перебігає активніше.
До механічних властивостей металів належить твердість, міцність, пружність, в"язкість, пластичність, крихкість. Залежно від способу прикладання навантаження методи випробувань механічних властивостей поділяють на:.
1) статичні, коли навантаження зростає повільно і плавно (твердість, випробування на розтягнення і стискання);.
2) динамічні, коли навантаження підвищується з великою швидкістю (випробування на удар);.
3) випробування за умови повторно-змінних навантажень (випробування на втому).
До фізичних властивостей належить колір, густина, температура плавлення, теплопровідність, розширення і стискання під час нагрівання й охолодження, у разі фазових перетворень.