Артикулятор складається із двох рухомих пружно з"єднаних рам — верхньої і нижньої. На кожній рамі є по три відгалуження. Два відгалуження на верхній рамі мають випини, що імітують перевернуті суглобові головки, які впираються у площадки нижньої рами, утворюючи з"єднання. Площадки нижньої рами мають дворадіусне заглиблення, що полегшує переміщення випину по передньому суглобовому шляху на 33° і бічному суглобовому шляху — на 17°. Передній випин нижньої рами має знімну різцеву площадку з нахиленою площиною, що забезпечує переміщення штифта до упору верхньої рами, а відповідно, і всієї рами по передньому різцевому шляху на 40°. За допомогою переднього вертикального штифта фіксують міжкоміркову висоту; використовуючи наявний на штифті горизонтальний вістряк, визначають середню лінію і місце розміщення різцевої точки між медіальними кутами центральних різців нижньої щелепи.

Для переміщення моделі нижньої щелепи допереду зміщують дозаду верхню раму артикулятора, що спирається в трьох точках на нижню раму (на різцеву ллошадку і два ротаційних пункти). Оскільки опора верхньої рами знаходиться на нахилених площадках, то під час зміщення її дозаду кожна опорна точка утворює визначений кут по відношенню до оклюзійної площини: у передній ділянці — 40°, в ділянці ротаційних центрів — 33° (середні дані).

Артикулятори за принципом передачі бічних рухів ділять на дві групи.

Перша група охоплює усі ті артикулятори, які мають середню (неіндивідуальну) установку. Серед них розрізняють: артикулятори із середньою установкою нахилу суглобових шляхів; артикулятори із середньою установкою нахилу суглобових шляхів і різцевого ковзання; артикулятори із середньою установкою оклюзійних кривих.

Друга група включає анатомічні артикулятори з індивідуальною установкою — артикулятори суглобові та артикулятори безсуглобові. До них належать: артикулятори Христенсена, Сноуа, Шварца, Гізі—Трубайта, Ганау, Я.М.Хайта.