Побудова артикуляторів грунтується на теорії Монсона. Поздовжні осі верхньої та нижньої щелеп перетинаються в одній точці, яка знаходиться над решітчастою кісткою в ділянці crista galli. За Монсоном, ця точка є центром кулі, а оклюзійні поверхні зубних рядів розміщуються по кривій його нижнього сегмента. До недоліків теорії необхідно віднести неврахування даних анатомії і фізіології нижньощелепного суглоба та особливостей рухів нижньої щелепи. До артикуляторів типу Монсона належать артикулятори Водсворта, Хегмена.