Форма дуги на нижній щелепі залежить від типу коміркової частини та податливості м"яких тканин. У разі прямовисного язикового нахилу коміркової частини дугу розміщують на відстані 0,5 мм від слизової оболонки, оскільки під дією жувального тиску вона буде змішуватися лише вертикально.
У разі похилої форми коміркової частини проміжок між дугою і слизовою оболонкою повинен відповідати величині податливості слизової оболонки коміркової частини, але бути не більший ніж 1,5 мм. Середина профілю її поперечного зрізу повинна бути паралельною до лінії поверхні нахилу. В іншому випадку можливе занурення краю дуги у слизову оболонку.
У разі підритого язикового нахилу коміркової частини дуга повинна розміщуватися на рівні найбільшого виступу у напрямку ротової порожнини та відставати від слизової оболонки на 0,5 мм. Форма нижньощелепної дуги підковоподібна з напівовальним чи овальним прорізом. Ширина — менша ніж 3 мм, товщина — 1,5 мм. Кінці дуги в ділянці дефектів зубних рядів закінчуються сітками, які відходять від коміркової частини на 1,5—2 мм. Для фіксації бюгельних протезів найпоширенішою є кламерна фіксація. Крім того, використовують балкову, замкову, телескопічну системи фіксації тощо.
Кламери, які застосовують для виготовлення бюгельних протезів, повинні відповідати певним вимогам: забезпечувати фіксацію і стабілізацію бюгельного протеза, раціонально розподіляти жувальний тиск між опорними зубами та слизовою оболонкою коміркового відростка чи частини; за допомогою опорно-утримувальних кламерів жувальний тиск повинен передаватися по осі зуба; не повинні перевантажувати тканини пародонта і розхитувати опорні зуби, а також тиснути на зуб не лише під час рухів, але і в стані спокою. Якщо уражені тканини пародонта, для шинування зубів слід застосовувати складні конструкції багатоланкових кламерів із зачіпними петлями.
Опорно-утримувальний кламер складається із двох плечей, оклюзійної накладки, тіла та відростка. Плечі опорно-утримувального кламера запобігають зміщенню протеза під час горизонтальних навантажень. Оральне плече відходить від тіла кламера біля оклюзійної накладки на контактній поверхні зуба, спускається по оральній поверхні до пояса зуба, перетинає його і закінчується між яснами та поясом у ретенційній зоні зуба. Вестибулярне плече також відходить від тіла кламера біля оклюзійної накладки і розміщується на вестибулярній поверхні опорного зуба.
Опорна частина кламера розміщується між поясом та оклюзійною поверхнею зуба. Утримувальна частина кламера розміщується між екватором і ретенційною (ясенною) поверхнею зуба. Завдяки поєднанню розміщення плечей кламери виконують опорно-утримувальну функцію.
Частина кламера, яка лежить на оклюзійній поверхні зуба, називається накладкою. За допомогою накладки відбувається передача вертикальної складової жувальних рухів опорному зубу, протидія просіданню протеза під навантаженням; відновлення оклюзійного контакту з зубами-антагоністами та створення контакту протеза з опорними зубами, відновлення висоти коронок.
Вимоги до розташування оклюзійної накладки:.
— напрямок навантаження по осі опорних зубів;.
— у природних фісурах і ямках;.
— у штучно створених заглибинах на металевих коронках, якими покривають опорні зуби, та вкладках;.
— форма штучного ложа — сферична, а дно порожнини — перпендикулярне до осі зуба; довжина — не менше ніж 1 /3 оклюзійної поверхні, глибина —1,5 мм, товщина — до 2 мм.
Правильно розташована оклюзійна накладка сприяє фіксації кламерів і всього протеза. Коли в конструкцію протеза входить достатня кількість оклюзійних накладок, то базис його може бути зменшеним, і навпаки. Тіло кламера — нерухома частина, яка розміщується між поясом та жувальною поверхнею опорного зуба на його апроксимальній поверхні біля контактного зуба. Відросток кламера — жорсткий і міцний елемент, що продовжує тіло кламера та з"єднує його з іншими частинами металевого каркаса. Відросток розміщують на відстані З мм від тканин крайового пародонта з метою запобігання їх травмуванню.
Сідла. Кінці дуги бюгельного протеза входять у решітку чи сітку для кріплення базису. Сідла лежать у межах дефекту на комірковому відростку (частині) і повторюють його за формою. Мають товщину 1-2 мм, віддалені від природних зубів на 1-2 мм, а від слизової оболонки — на 1-2 мм.
Базис бюгельного протеза — пластинка сідлоподібної форми, яка охоплює беззубі коміркові відростки та частину і служить для укріплення штучних зубів, відновлення форми й розмірів щелеп, передає на коміркові відростки і частину жувальний тиск та обмежує зміщення протеза в горизонтальному напрямку.