Соснін Г.П. рекомендує за нижнім краєм плечей кламера гострим скальпелем зробити канавку, яка перейде на вогнетривку модель і буде орієнтиром для розташування плечей кламерів. Оскільки дуга та базисні сітки не повинні прилягати до слизової оболонки протезного ложа, під них слід виготовляти прокладки з бюгельного воску, олов"яних або свинцевих пластинок.

Товщина прокладок під сітки повинна бути 1,5—2 мм залежно від висоти опорних зубів, виду прикусу. Товщина прокладок для під"язикової дуги повинна становити 0,5—1,5 мм залежно від індивідуальних особливостей рельєфу коміркового відростка чи частини та податливості слизової оболонки. Прокладки для піднебінної дуги мають товщину 0,3—0,5 мм. Певної товщини пластинки чи шари лейкопластира приклеюють клеєм так, щоб вони щільно прилягали до моделі. Після цього модель закріплюють на столику паралелометра в тому положенні, в якому наносилася межова лінія на опорні зуби. Ножоподібним стержнем зрізують залишки воску, мольдину або гіпсу до межової лінії, надаючи паралельності опорним зубам