Дещо іншими є взаємовідношення між комірковою та зубною дугами на нижній щелепі. У разі ортогнатичного прикусу група різців своїми різальними краями нахилена в бік язика, бічна група зубів своїми коронками також нахилена в язиковий бік, а коренями — дозовні. У результаті умовні дуги, які утворюються, мають таке співвідношення: зубна дуга нижньої щелепи є вужчою, ніж коміркова. Пригадавши анатомічну будову верхньої та нижньої щелеп, приходимо до висновку, що верхня щелепа звужується догори, а нижня розширюється донизу.

Після повної втрати зубів на щелепах ці особливості проявляються прогенічним співвідношенням щелеп.

Ускладнює клінічну картину повної відсутності зубів на щелепах характер атрофічних процесів у коміркових відростках та частині. Так, коміркові відростки верхньої щелепи піддаються атрофічним процесам зі щічної поверхні, на нижній щелепі коміркова частина атрофується з язикової. Характер атрофії допомагає глибше зрозуміти механізми виникнення "старечої прогенії".

Змінюються співвідношення беззубих щелеп і в трансверзальному напрямку, при цьому нижня щелепа стає ніби ширшою.

Сприятливішим моментом для ортопедичного лікування беззубих щелеп є прогнатичне співвідношення верхньої та нижньої щелеп. Після повної втрати зубів на щелепах у таких хворих розвиток "старечої прогенії" із зрозумілих причин має не такий виражений характер.

Клінічне розуміння механізму виникнення "старечої прогенії", правильне трактування отриманих даних, дотримання норм деонтології (адже не завжди повна втрата зубів є тільки у людей похилого віку) дозволяє лікарю стоматологуортопеду правильно вибрати тактику лікування і визначити раціональну конструкцію повного знімного зубного протеза.