ДОВІДНИК З ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

Теорія буферних зон Гавридова.

Теорія буферних зон Гавридова.

Теорія, створена Є.І.Гавриловим у 1962 p., включає такі положення:.
1. В основі податливості слизової оболонки протезного ложа є здатність її судин змінювати об"єм кров"яного потоку.
2.
Буферні зони на верхній щелепі розміщуються між основою коміркового відростка та серединною зоною, яка відповідає піднебінному шву. Ці зони проектуються на густі судинні поля твердого піднебіння.
3.
Завдяки густій сітці анастомозів між судинами слизової оболонки твердого піднебіння та носа судинне русло протезного ложа може швидко змінювати свій об"єм під дією базису протеза, що нагадує гідравлічний амортизатор.
4.
Базис повного знімного протеза незалежно від методики зняття функціонального відбитка здійснює мікроекскурсії під впливом пульсової хвилі.
5.
Положення про буферні зони дозволяє розкрити механізм розподілу жувального тиску базису протеза між комірковим відростком та твердим піднебінням.
6.
З урахуванням амортизаційних властивостей буферних зон слизової оболонки доказано переваги компресійного відбитка перед відбитком без тиску.
7.
Підґрунтям патогенезу функціонально-структурних змін тканин протезного ложа є також судинний чинник, тобто порушення кровопостачання слизової оболонки протезного ложа в результаті побічної дії базису протеза.