Знімні та комбіновані шини у разі лікування генералізованого паро- донтиту за умови збереження цілісності зубних рядів.

Знімні та комбіновані шини у разі лікування генералізованого паро- донтиту за умови збереження цілісності зубних рядів.

У разі лікування генералізованого пародонтиту широко використовують суцільнолиті знімні шини, які складаються з єдиної системи різних модифікацій опорно-утримувальних та багатоланцюгових кламерів з вестибулярними відростками. Специфіка конструювання таких шин складається не тільки із створення іммобілізації по дузі в поєднанні з парасагітальною стабілізацією, але й у цілеспрямованому використанні модифікацій кламерів системи Нея з метою зменшення дії травмівних компонентів жувального тиску на пародонт кожного зуба.
У разі введення у конструкцію шини того чи іншого варіанту кламера слід керуватися його функціональною значимістю та даними про клінічний стан пародонта, ступінь втрати резервних сил, локалізацію зон найвиразнішої атрофії стінок зубних комірок, напрямок і ступінь найбільшої рухомості.
У разі нерівномірного перебігу атрофічного процесу ортопедичне лікування повинне усунути дію на зуби з атрофією пародонта II ступеня не тільки горизонтального, але й вертикального компоненту жувального тиску. До конструкції знімних шин необхідно включати литі елементи, які повністю перекривають оклюзійну поверхню зубів з ураженням пародонта II ступеня, і продовжити їх на зуби, які зберегли резервні сили. Можливе застосування поєднаного шинування — знімного і незнімного.
Створення системи стабілізації по дузі у разі використання коронок на фронтальні зуби передбачає виготовлення бюгельного шинувального апарата із системою перекидних кламерів на бічні зуби. З"єднувальним елементом у цьому апараті є кламери Роуча, які проводять на ікла в проміжку між премоляром та іклом.
Надійну жорстку іммобілізацію зубів забезпечує апарат, який складається із системи телескопічних коронок або телескопічних коронок у поєднанні з кламерами на групу бічних зубів. У другому випадку опорним і об"єднувальним елементом є бюгель. З метою виготовлення шинувального апарата із телескопічних коронок проводять препарування усіх зубів під литий ковпачок з уступом. Кукса зубів має конусність до різального краю та оклюзійної поверхні 2-5°. Товщина ковпачка — в межах 0,15—0,2 мм. Під час моделювання ковпачка на шарі адапти у пришийковій частині на відстані 1,5—2 мм роблять уступ. Цим досягають того, що в ясенну борозну не вводять потовщений край коронки, тобто знімна частина не доходить до ясен, край телескопічної коронки впирається в уступ і зливається без щілини зі стінкою ковпачка.
Таким чином, у системі іммобілізувальних телескопічних коронок на ділянках ікол створюють з"єднувальні елементи, що нагадують за формою напівкоронки з випинами на контактних поверхнях, які перекривають ці поверхні, схил горба і, частково, оральну поверхню одиночної коронки. Товщина цієї ділянки 0,35—0,4 мм (для КХС). Усі телескопічні коронки облицьовують композитним матеріалом, за винятком коронок на моляри, які виготовляють суцільнолитими металевими. Перевагою таких апаратів є можливість уведення у шину без її переробки штучного зуба у разі, коли з тих чи інших причин видаляють природний.