4) методи, спрямовані на нормалізацію рухів нижньої щелепи.

Об"єктом втручання у разі застосування методів першої групи є зуби, їх оклюзійна поверхня; другої групи — зубні ряди; третьої — зуби, зубні ряди, протезне ложе, протез та їх взаємовідношення; четвертої — м"язи, суглоб, нижня щелепа.

Для лікування хворих з артрозами, у яких є порушення оклюзійних контактів, проводять вибіркове пришліфування зубів. Цей метод дозволяє усунути перешкоди, які обмежують ковзання зубів, а також створити оклюзійні контакти, що забезпечать гармонійну взаємодію усіх елементів зубо-щелепної системи, в тому числі і суглоба. Вибіркове пришліфування зубів передбачає усунення передчасних контактів, які виявлені за умови центрального співвідношення щелеп, центральної, передньої і бічної оклюзії. Наступним ортопедичним заходом, спрямованим на створення сприятливих умов для функціонування суглоба, є нормалізація форми зубних радів. Вона досягається шляхом усунення (за показаннями) аномалій і деформацій зубних рядів ортодонтичними способами, а також шляхом відновлення оклюзійних взаємовідношень штучними коронками, мостоподібними протезами, бюгельними протезами.

Під час планування ортопедичних заходів необхідно передбачати нормалізацію положення суглобових головок у суглобових ямках. Це досягається застосуванням таких знімних і незнімних апаратів, як пластмасова капа на зубний ряд нижньої чи верхньої щелепи; накушувальна пластинка на весь зубний ряд або на бічну групу зубів; піднебінна пластинка з нахиленою площиною; коронкові чи капові апарати з нахиленою площиною; обмежувачі відкривання рота.

Протетичні заходи у разі артрозу СНЩС проводять відповідно до показань, використовуючи ті чи інші конструкції зубних протезів та дотримуючись певної послідовності лікування, що залежить від клінічних особливостей захворювання. У разі прикусу, що знижується, патологічної стертості зубів протезуванню передує нормалізація міжкоміркової висоти та положення нижньої щелепи за допомогою пластмасової капи на зубний ряд. Правильність визначення міжкоміркової висоти, а відповідно, і положення головок нижньої щелепи у суглобовій ямці слід контролювати рентгенологічно в процесі виготовлення пластмасової капи. Звичайно після 2—4-місячного користування апаратом зникають біль та дискомфорт, що свідчить про остаточну адаптацію нейром"язового апарату до нової сформованої міжкоміркової висоти. Після цього проводиться протезування. Крім названих заходів, що нормалізують рухи нижньої щелепи, проводять комплекс вправ, спрямованих на відновлення координації функції жувальних м"язів.