Травматичні вивихи пов"язані з форсованим примусовим рухом у суглобі. Це відбувається у разі сильного крику, позіхання, блювання, надмірного відкривання рота під час стоматологічних та інших операцій у ротовій порожнині, зондування шлунка, нападів бронхіальної астми.

Зі врахуванням часу, що минув з моменту травми, вивихи ділять на гострі і застарілі.

Застарілий вивих — це вивих, багаторазове вправлення якого не дало позитивного результату.

Звичні вивихи — виникають на тлі ревматизму, епілепсії, подагри, в результаті травматичного вправлення чи недостатньої за термінами фіксації гострого вивиху. Вивих суглобової головки відбувається без видимого зовнішнього зусилля, під час звичайного жування у зв"язку з розтягненням зв"язкового апарату суглоба. Причиною хронічних вивихів є наслідки гострих і хронічних захворювань суглоба, деформівні артрози. Для звичних вивихів характерні надмірні екскурсії суглобових головок під час відкривання рота. У разі максимального відкривання рота відстань між центральними різцями сягає 6—8 см.