Лікування прикусу, що знижується, у стадії розвитку з деформаціями зубних та коміркових дуг.

Лікування прикусу, що знижується, у стадії розвитку з деформаціями зубних та коміркових дуг.

Ортопедичне лікування хворих, у яких патологічна стертість зубів ускладнюється дефектами зубних рядів у бічних ділянках, супроводжується деформацією зубних та коміркових дуг, залежить від виду патології та ступеня вираженості деформації, величини зниження прикусу, стану тканин пародонта і віку хворого. На першому етапі намагаються усунути деформації зубних та коміркових дуг, на другому відновлюють і фіксують оклюзійну висоту, використовуючи різні види зубних протезів.
Зуби, що висунулися, за наявності феномена Попова—Годона, з патологічною рухомістю II та III ступеня видаляють. У тому разі, коли в тканинах пародонта відсутні ознаки пародонтозу чи пародонтиту, видовжені зуби вкорочують до рівня оклюзійної площини. За наявності значного видовження зубів перед вкороченням їх слід депульпувати.
У разі несправжнього зубокоміркового видовження спеціальну підготовку до протезування не проводять. Під час створення нормальної оклюзійної висоти є можливість шляхом зубного протезування відновити цілісність зубних рядів та гармонійне взаємовідношення між ними.
Справжнє зубокоміркове видовження може бути поступово усунуте за допомогою лікувально-накушувальної пластинки чи мостоподібного протеза протягом 1 міс — 1,5 року. Лікувально-накушувальні пластинки виготовляють аналогічно виготовленню пластинкового протеза, створюючи рівномірний оклюзійний контакт із зубами-антагоністами на всьому протязі зубного ряду.
Після повного звикання хворого до пластинки підвищують міжкоміркову висоту на 1,5-2 мм, накладаючи швидкотвердіючу пластмасу на поверхню змикання пластмасових зубів. Підвищене оклюзійне навантаження у ділянці зубокоміркового видовження зумовлює перебудову коміркового відростка чи частини і зубокоміркове вкорочення. Одночасно в ділянці виключених із оклюзійного контакту зубів завдяки функціональному недовантаженню поступово відбувається зубокоміркове видовження та встановлюється нова міжкоміркова висота.
У молодшому віці описана підготовка досить ефективна, особливо якщо її проводять у поєднанні з компактостеотомією. У хворих старшого віку досягти зворотного розвитку зубокоміркового видовження вдається не завжди. У таких випадках показане депульпування та вкорочення зубів, а в окремих випадках — їх видалення з коміркотомією чи без неї.