Щелепно-лицева травматологія.

Щелепно-лицева травматологія.

Щелепно-лицева травматологія вивчає ортопедичні методи лікування травм щелепно-лицевої ділянки і їх наслідків. До травм щелепно-лицевої ділянки відносять: невогнепальні переломи кісток лиця, вогнепальні поранення лиця і щелеп. Ортопедичні методи лікування включають використання різних ортопедичних апаратів і протезів різної конструкції, їх поділяють:.
1) за лікувальним призначенням: апарати тимчасового призначення; апарати, що використовуються під час надання спеціалізованої лікарської допомоги і лікування у стаціонарі;.
2) за функцією: фіксувальні (шини чи шинувальні апарати); репонувальні (переміщувальні); формувальні, замісні і комбіновані (виконують кілька функцій); профілактичні (апарати для механотерапії, боксерська капа, обмежувачі відкривання рота);.
3) за місцем фіксації: внутрішньоротові, позаротові, комбіновані, однощелепні, двощелепні, назубні, наясенні, зубо-ясенні, накісні;.
4) за конструкцією: знімні та незнімні.
Наслідки травм у щелепно-лицевій ділянці: контрактура (зведення) щелеп; несправжні суглоби, спотворення обличчя, зумовлене дефектом кісток і м"яких тканин.
Щелепно-лицеве протезування. Щелепно-лицеве протезування вивчає заміщення зубощелепних дефектів та усунення деформацій щелепно-лицевої ділянки з максимальним естетичним і функціональним ефектом. Щелепно-лицеве протезування проводять за наявності дефектів піднебіння, у разі звуженої ротової щілини, резекції щелепи, дефектів та деформацій обличчя.