ДОВІДНИК З ОРТОПЕДИЧНОЇ СТОМАТОЛОГІЇ

Методи імплантації.

Методи імплантації.

За ознакою часу проведення імплантації розрізняють:.
1.
Безпосередню імплантацію (безпосередню після видалення зуба) — імплантація у свіжу лунку видаленого зуба. Цей метод доцільно застосовувати для заміщення фронтальних зубів, але він протипоказаний після видалення зубів у разі захворювань тканин пародонта. Класичним прикладом для безпосередньої імплантації є тюбінгенські безпосередні імплантати (Frialit) із алюмінійоксидної кераміки сходинко-циліндричної форми з лакунами по всій кореневій поверхні. У пришийковій ділянці цих імплантатів є відполірована борозенка для ясен. Головка імплантата розбірна, вона фіксується у кореневій частині після уведення її у кісткове ложе. Такі імплантати застосовують для заміщення різців, ікол, премолярів, які видаляють унаслідок травми, резорбції коренів та інших причин, крім захворювань тканин пародонта. Операція полягає у видаленні зубів чи їх коренів, послідовній обробці лунки конусоподібним, циліндричним і сходинковим бором, уведенні імплантата в кісткове ложе, фіксації імплантата за допомогою лігатурного зв"язування, захисту рани еластичною пов"язкою на 6 днів. Після цього проводять тимчасове протезування, а через 3 міс — постійне, звичайно виготовляють металокерамічні протези.
2.
Віддалену імплантацію (після повного заживання лунки зуба). Суть цієї методики полягає у формуванні штучної лунки (кісткового ложа) для імплантата після остаточного заживання кісткової рани після видалення зубів. Терміни можуть бути різними — від 1,5 міс до 1 року залежно від інтенсивності репаративних процесів. Цей метод застосовують часто, адже у більшості хворих, які звертаються з приводу імплантації, зуби давно відсутні.
Операція імплантації включає чотири послідовні етапи:.
1) висічення і відшарування слизово-окісного клаптя;.
2) створення кісткового ложа для імплантата;.
3) уведення імплантата в кісткове ложе;.
4) закриття післяопераційної рани.
Перший етап може бути виконаний двома способами: висіченням слизовоокісного клаптя за допомогою пробійника (компостера) чи скальпеля з наступним відшаруванням і відгортанням його. Кісткове ложе для імплантата (другий етап) може бути створене різними способами: бурінням, за допомогою долота чи комбінованим методом (буріння і формування ложа з допомогою долота). Буріння можна проводити бормашиною на низьких обертах чи ручним способом, що повністю виключає перегрівання кісткової тканини.
Третій етап — уведення імплантата в кісткове ложе — також може бути виконаний різними способами: вкручуванням, вбиванням і вільним розміщенням імплантата в кістковому ложі.
Останній етап — закриття післяопераційної рани — полягає в укладанні слизово-окісного клаптя і фіксації його швами. У разі висічення слизово-окісного клаптя за допомогою компостера шви не накладають — достатньо закрити рану тампоном чи захисною базисною пластинкою.