Проводити розбір кожної рентгенограми слід за такою схемою:.
1) визначення якості рентгенограми і доцільність її використання: знімок повинен бути контрасний, чіткий, структурний, без проекційних перекручувань;.
2) визначення за знімком, це верхня чи нижня щелепа. Для верхньої щелепи в нормі характерними рентгенівськими ознаками є проекція дна порожнин (верхньощелепної пазухи та носової порожнини) і дрібнопетлистий малюнок губчатої кістки, а для нижньої щелепи — відсутність проекції їх і великопетлистий малюнок кістки;.
3) визначення переднього чи бічного відділу щелеп за формою коронок зубів і анатомічним утворенням даного відділу в їх рентгенівському зображенні (особливо за відсутності зубів). На внутрішньоротових рентгенограмах верхньої щелепи в передньому відділі звичайно проектується 7 основних анатомічних утворень: дно носової порожнини, носова перегородка, нижні носові ходи, передня носова ость, міжщелепний шов і різцевий отвір (останній — не завжди), а в бічному відділі — три основних утворення: дно верхньощелепної пазухи, дно носової порожнини, вилична кістка і за третім моляром (якщо отримують рентгенограму восьмих зубів) — додатково 4 утворення: верхньощелепний горб, зовнішня пластинка крилоподібного відростка, гачок крилоподібного відростка і вінцевий відросток нижньої щелепи. На рентгенограмах нижньої щелепи у передньому відділі проектується тільки підборідний горбок і в бічному відділі — три утворення: підборідний отвір, нижньощелепний канал і зовнішня коса лінія;.
4) детальний розбір кожного зуба окремо:.
— оцінка коронки: величина, форма, контури, інтенсивність твердих тканин;.
— порожнина зуба: наявність, відсутність, форма, величина, структура;.
— корінь зуба: кількість, величина, форма, контури, наявність дентикл і в;.
— кореневий канал: наявність, відсутність, ширина, за наявності пломбувального матеріалу — ступінь заповнення;.
— періодонтальна щілина: ширина, рівномірність; компактна пластинка комірки: наявність, відсутність, ширина; порушення цілісності;.
— прилегла кісткова тканина: остеопороз, деструкція, остеосклероз;.
— міжкоміркові перетинки: розміщення, форма верхівки, збереженість залишкової компактної пластинки, структура;.
5) визначення патології у ділянці верхівки і крайового пародонта;.
6) визначення патології у кістковій тканині щелеп.
Але важко отримати два ідентичні знімки одного і того ж об"єкта, знятих у різний час; найменше відхилення проекції центрального променя на плівку дає іншу картину рентгенівського зображення, що може призводити до неправильного тлумачення результатів лікувальних заходів. Є спеціальні прилади і заходи для отримання ідентичних знімків зубів верхньої та нижньої щелеп в одній і тій самій проекції.
Багата і різноманітна картина різних патологічних змін щелеп складається із обмеженої кількості тіньових проявів: остеопороз, остеосклероз, деструкція чи остеоліз, остеонекроз, атрофія кісткової тканини. Поєднання усіх названих симптомів створює у більшості випадків характерні рентгенологічні прояви уражень зубо-щелепної системи.
Остеопороз — дистрофія кісткової тканини. Характеризується зменшенням кількості кісткових балок в одиниці об"єму кістки, стоншенням і повним розсмоктуванням частини цих елементів.
Остеосклероз — перебудова кісткової структури. Для неї характерне збільшення кількості кісткових балок в одиниці об"єму кістки, їх потовщення, зменшення кістковомозкових порожнин аж до повного їх зникнення.
Остеоліз — розсмоктування обмеженої ділянки кістки без наступного заміщення іншою тканиною.
Остеонекроз — некроз ділянки, що характеризується лізисом (розпад, розчинення) остеоцитів та інкапсулюванням цих ділянок з утворенням секвестрів.
Атрофія кісткової тканини — зменшення маси й об"єму органа, тканини. Розвивається унаслідок порушення фізіологічних співвідношень між процесами розсмоктування і новоутвореннями кісткової тканини, що характеризується зникненням кісткових структур.