.
Велика кількість спікань зменшує щільність до утворення склоподібного матеріалу. Кожен із видів фарфору має оптимальну температуру спікання. Відхилення від цієї температури в бік зниження або підвищення спричинює зменшення щільності фарфору. У першому випадку проходить неповне сплавлення матеріалу, утворюється недостатня кількість склофази, в другому — збільшення склофази за рахунок кристалічної стадії. Під час досягання температури спікання виріб повинен бути витриманий під вакуумом 1—2 хв. Продовження часу спікання дає помітне зниження щільності. Спікання фарфору повинно бути завершене глазуруванням. Дослідження фарфору показали, що глазурована поверхня надає виробу великої щільності.
Спечені вакуумним методом коронки добре шліфуються і поліруються. Водночас рекомендується уникати зішліфовки глазурованої поверхні, оскільки в такому разі щільність знижується. В окремих випадках глазуровану поверхню зішліфовують для зменшення стирання зубів-антагоністів. Щодо впливу nop на щільність спеченого виробу, то думки дослідників не збігаються. Більшість з них вважають, що спікання у вакуумі знижує пористість і підвищує щільність фарфору. Щільність фарфору залежить також від методу застосування вакууму на різних етапах спікання. Початок спікання повинен збігатися з початком розрідження атмосфери в печі. Під час досягнення температури спікання вакуум повинен бути повним. Час спікання у вакуумі за умови досягнення необхідної температури не повинен перевищувати 2 хв.