1.
Межова лінія проходить посередині апроксимальної поверхні зуба і піднімається по вестибулярній поверхні до контактного пункту із сусіднім зубом. Таке розташування межової лінії є доцільним для використання опорно-утримувального кламера Акера. Глибину ніші, де має розміщуватися кінець утримувальної частини кламера, визначають за допомогою калібру-стержня № 1.
2.
Межова лінія починається на рівні контактного пункту зуба з боку дефекту зубного ряду і по вестибулярній поверхні опускається до середини апроксимальної поверхні біля сусіднього зуба. У такому разі рекомендовано використовувати кламери типу другого класу за Неєм або кламери Боніхарта. Глибину ніші визначають за допомогою калібрувального стержня № 2.
3.
Межова лінія має діагональне розташування на опорному зубі. Вона косо перетинає вестибулярну поверхню і закінчується біля шийки зуба з протилежного боку. Глибину ніші визначають за допомогою калібрувального стержня № 3. Рекомендують використовувати кламер № 2 або № 5 системи Нея.
4.
У разі високого розташування пояса (патологічна стертість зубів) межова лінія проходить на рівні жувальної поверхні. Такі зуби треба покривати штучними коронками, щоб відновити анатомічну форму.
5.
Низьке розміщення межової ліні; буває на зубах, які мають форму усіченого конуса. За такої умови опорно-утримувальнии кламер використовують лише у разі покриття зуба штучною коронкою.
Існують і нетипові напрямки межової лінії. За Є. І. Гавриловим та Є.Н. Жуковим (1984) виділяють такі напрямки межової лінії: у вигляді петлі із опуклістю, зміщеною до ясенного краю чи до жувальної поверхні; у вигляді широкої петлі із верхівкою, зміщеною до однієї із контактних поверхонь; сходинкоподібну, у вигляді високо або низько розташованої прямої лінії; у вигляді хвилі.