Метод визначення середнього нахилу поздовжніх осей опорних зубів (за Новаком). До середини жувальної поверхні опорних зубів паралельно до їх вертикальних осей липким воском прикріплюють металеві стержні завдовжки 5 см. Умовне продовження напрямку стержнів переносять олівцем на бічні і задню поверхні моделі, а паралельно до основи моделі викреслюють дві лінії, які максимально віддалені одна від одної, до перетину з лініями вертикальних осей зубів. Кожну з горизонтальних ліній ділять навпіл, проводять лінію через їх середини і таким чином отримують середню величину нахилу опорних зубів. Аналогічну лінію наносять на задню поверхню моделі.

У центрі моделі встановлюють стержень, його розміщення відповідає величині нахилу опорних зубів у медіо-дистальному та вестибуло-оральному напрямках. Змінюють нахил моделі, доки не досягнуть паралельності між вертикальним графітовим стержнем паралелометра та встановленим стержнем. Після цього забирають стержні з моделі і викреслюють межову лінію.

Метод визначення середнього нахилу поздовжніх осей опорних зубів за С.С. Березовським. В основі методу Березовського — принцип пошуку бісектриси кута. Для цього модель фіксують на столику паралелометра так, щоб досягти паралельності вертикальної осі зуба і стержня пристрою. Графітовим стержнем пристрою, підводячи його щільно до зуба та користуючись ним як лінійкою, на бічні поверхні моделі наносять лінію. Біля іншого опорного зуба проводять також аналогічну лінію, але нахил цього зуба переводять до лінійного нахилу першого зуба й отримують кут. Бісектриса утвореного кута відповідатиме середній величині нахилу осей двох зубів у сагітальній площині. Такі дослідження проводять і в трансверзальній площині. Середнє значення бісектрис у двох площинах є орієнтиром для визначення нахилу моделі на столику паралелометра.

Такий метод доцільніше використовувати тоді, коли необхідно виготовляти паяні бюгельні протези з двома-трьома опорно-утримувальними кламерами.

Метод вибору (логічний метод). У разі виготовлення бюгельного протеза з трьома і більше опорно-утримувальними кламерами метод вибору є найдоцільнішим. Метод грунтується на результатах аналізу положення межової лінії опорних зубів й опорної та утримувальної поверхонь. Головним завданням методу є пошук такого нахилу моделі, за якого на всіх опорних зубах опорні та утримувальні зони були б достатньо виражені. Метод також дозволяє вибрати найраціональніший тип кламера для кожного опорного зуба і найдоцільніше розміщення його елементів для забезпечення функціонального та естетичного оптимуму.

Модель установлюють на столику паралелометра так, щоб аналітичний стержень приладу був перпендикулярний до оклюзійної поверхні зубів, визначають ступінь вираженості опорних й утримувальних зон у кожного опорного зуба. Проводять нахил моделей у різних площинах і напрямках (допереду, дозаду, праворуч, ліворуч) з метою пошуку добре виражених опорних та утримувальних зон, позначаючи їх зміною розташування межової лінії. Із кількох нахилів вибирають такий, що забезпечить найкращу зону ретенції та умови для розташування кламерів.