Показаннями до перебазування є невідповідність протезного ложа протезному базису внаслідок атрофії кісткової тканини, неякісного відбитка чи помилок технічного характеру (вкорочення техніком країв базису, руйнування моделі в процесі роботи тощо).
Існує два способи перебазування:.
1.
Клінічний метод (використовувався в минулому): в основному коригують довжину країв, об"ємність. Якщо в деяких ділянках краї довгі, їх вкорочують, якщо короткі — нарощують самотвердіючою пластмасою. З поверхні протеза, що прилягає до слизової оболонки протезного ложа, знімають шар пластмаси товщиною 1 мм. З краю (відступивши 2—3 мм) протеза і з вестибулярної поверхні фрезою чи карборундовою головкою знімають тільки верхній шар базису. Штучні зуби змазують вазеліном і готують самотвердіючу пластмасу. Пластмасове тісто накладають на оброблений базис протеза рівномірним шаром так, щоб були покриті і краї протеза. Через 10—15 с поверхня пластмаси стає матовою. У цей період протез слід увести в ротову порожнину, розмістити його на щелепі, дещо притиснути і запропонувати хворому зімкнути щелепи в положенні центральної оклюзії. При цьому надлишки пластмаси витискаються на вестибулярну поверхню базису і в ділянці м"якого піднебіння. Ці надлишки забирають шпателем, відступивши 2— З мм від краю протеза. Потім оформляють краї протеза за допомогою активного і пасивного методів. Протез у ротовій порожнині знаходиться близько 1,5 хв. Після виведення його хворому пропонують прополокати рот содовим розчином, а протез на 10 хв поміщають у тепле місце чи в спеціальний апарат, де закінчення полімеризації відбувається за температури 40—50 °С. Під час обстеження базису після перебазування видно, як чітко відображено мікрорельєф слизової оболонки, функціональне оформлення перехідної складки, об"ємність країв. Обробка протеза полягає у видаленні надлишків пластмаси; краї протеза обробці не підлягають. Звичайно фіксація протеза після перебазування значно покращується. Доказано, що проводити перебазуваня у ротовій порожнині самотвердіючими пластмасами є недопустимо, це надзвичайно груба помилка лікаря.
2.
Лабораторний метод. Доцільно проводити перебазування вказаним методом. Підготовку протеза проводять за тією ж методикою, а відбиток отримують за допомогою сучасних силіконових мас. У лабораторії технік гіпсує протез із відбитком прямим методом у кювету, а після видалення відбиткового матеріалу останній замінюють пластмасою і полімеризують її.
Лабораторний метод перебазування пластмасових протезів має деякі переваги: пластмасове тісто не дотикається до слизової оболонки, новий шар базису отримується монолітним, не відрізняється від основного шару пластмаси. Але він має і недоліки. Так, у разі лабораторного методу перебазування не виключено технічні помилки.
Протези, перебазовані як клінічним, так і лабораторним методом, добре фіксуються і рівномірно розподіляють тиск на підлеглі тканини, оскільки відбитки отримуються під силою жувального тиску самого хворого, тобто такого тиску, який буде розвиватися під час пережовування їжі. У зв"язку з тим що хворі вже адаптувалися до протезів, після перебазування звикання настає швидко.