Друга проба полягає у проведенні язиком по червоній облямівці нижньої губи; якщо ложка піднімається, то її вкорочують по краю, який проходить уздовж щелепно-під"язикової лінії.
Під час третьої проби хворому пропонується доторкнутися кінчиком язика до щоки за умови напівзакритого рота. Ділянка, яку необхідно вкоротити, знаходиться на відстані 1 см від середньої лінії на під"язиковому краї ложки. Під час рухів язика вліво вкорочення може бути справа, а під час рухів управо — навпаки.
Четверта проба полягає у висуненні язика в напрямку до кінчика носа; вкороченню підлягає ділянка ложки, яка розміщена біля вуздечки язика.
П"ята проба визначає активні рухи мімічних м"язів, складання губ трубочкою. Якщо ложка піднімається, то її необхідно ще раз вкоротити по зовнішньому краю між іклами. Усі рухи мають здійснюватися самими пацієнтами. Контроль за індивідуальною ложкою здійснюють легким натискуванням на неї, після чого вона повертається на протезне ложе. Гострі краї ложки, які утворилися після її вкорочування, зашліфовують і полірують.
Особливу увагу надають формуванню замикального клапана під"язикової ділянки. Для цього на внутрішному краї ложки в ділянці премолярів формують восковий валик товщиною 8—10 мм, який попередньо розігрівають. Хворий виконує рухи язиком, як під час третьої проби. Валик має заповнити простір між під"язиковою залозою та нижнім краєм коміркові частини.