Для фіксації нижньої щелепи в положенні центральної оклюзії голову хворого відхиляють дещо дозаду, шийні м"язи при цьому напружуються, блокуючи рух нижньої щелепи вперед. Потім вказівні пальці кладуть на оклюзійну поверхню нижнього валика в ділянці молярів, одночасно торкаючись ними і кутів рота, при цьому незначно відводячи їх вбік. Хворого просять широко відкрити рот, зробити ковтальний рух, одночасно з цим великими пальцями створюють невеликий тиск на підборіддя. Проведення такої маніпуляції забезпечує фіксацію нижньої щелепи в положенні центральної оклюзії. Даний клінічний прийом необхідно повторити кілька разів. Саму фіксацію проводять за описаною методикою тільки для забезпечення доброго з"єднання між валиками — на верхньому вирізають заглибину в ділянці фронтальної групи зубів та дві — в бічних ділянках жувальних зубів. На нижній прикусний валик у цих ділянках приливають пластинки базисного воску. Перед самою фіксацією їх розігрівають зуботехнічним шпателем і проводять фіксацію нижньої щелепи в положенні центральної оклюзії.
Після фіксації щелеп у центральному співвідношенні наносять на прикусні валики орієнтовні лінії: серединну лінію, лінію ікол і лінію шийок верхніх фронтальних зубів, або лінію посмішки.
Серединна лінія проходить між центральними різцями. Правильно визначена, вона є добрим орієнтиром для постановки зубів у фронтальній ділянці, а точніше, центральних різців. Спеціальних орієнтирів для її нанесення немає, але можна орієнтуватися на вуздечку верхньої щелепи та умовну лінію, яка проходить через середину лиця та верхню губу.
Лінія, яка проходить через дистальні поверхні ікол, відповідає кутам рота і є орієнтиром для постановки 6 фронтальних зубів. Лінія, яку умовно проводять за межею червоної облямівки верхньої та нижньої губ під час посмішки, називають лінією посмішки, вона визначає висоту фронтальних зубів.